Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 750/12060/17

Провадження № 51 – 8915 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

засудженого                                                                     ОСОБА_6 ,

його захисника                                                                 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270010005099 від 30 травня 2016 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк

2 роки.

На підставі пунктів "в", "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь: потерпілої ОСОБА_9 1 215 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 гривень моральної шкоди та 3 500 гривень витрат на правовому допомогу; на користь держави 790 гривень 96 копійок процесуальних витрат за проведення судової автотехнічної експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за те, що він 30 травня

2016 року о 14 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки "ГАЗ-3110" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Чернігові по вул. О.Міхнюка зі сторони вул. Г.Полуботка у напрямку вул. Шевченка та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на перехресті вул. О.Міхнюка та вул. Шевченка в м. Чернігові, порушив вимоги пунктів 1.3., 1.5., 2.3.(б), 10.1.,12.3., 18.1. Правил дорожнього руху України - зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не продовжив зупинку, не розпочинаючи рух автомобіля, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_11 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, захисник вважає, що вирок не відповідає вимогам

ст. 374 КПК України, у ньому не зазначено мотивів неврахування окремих доказів, а саме показань ОСОБА_6 і даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 травня 2016 року, та врахування інших суперечливих доказів. Указує на порушення права на захист, оскільки судом першої інстанції не розглянуто клопотання ОСОБА_6 про проведення слідчого експерименту за його участю та призначення додаткової автотехнічної експертизи, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання про повторне дослідження доказів, яке містилося в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_11 .

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги останнього, зазначили про її обґрунтованість та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, суд обґрунтовано послався на: показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував факту наїзду автомобілем під його керуванням на потерпілу ОСОБА_9 на нерегульованому пішохідному переході; показання потерпілої ОСОБА_9 про обставини наїзду на неї автомобілем під керування ОСОБА_6 ; показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; показання свідка ОСОБА_14 про залучення її експертом ОСОБА_15 при проведенні судово-медичної експертизи, яка підтвердила наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, виявлених за допомогою КТ головного мозку; висновок судово-медичної експертизи від 26 липня 2016 року № 720 про виявлення в ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, правильність якого у судовому засіданні підтвердила експерт ОСОБА_15 ; даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 травня 2016 року, протоколі слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 від 21 березня 2017 року.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував висновок судової автотехнічної експертизи від 29 вересня 2017 року № 431 про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є саме дії водія автомобіля марки "ГАЗ-3110", яку проведено з урахуванням всіх матеріалів кримінального провадження, у тому числі пояснень ОСОБА_6 від 30 травня 2016 року щодо швидкості руху. Висновки зазначеної експертизи у судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_16 , який зазначив, що у даному конкретному випадку засобом уникнення дорожньо-транспортної пригоди було продовження зупинки транспортним засобом.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та порушення права на захист є необґрунтованими.

Під час кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_17 заявляли клопотання про проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 та призначення додаткової судової автотехнічної експертизи.

Зазначене клопотання сторони захисту розглянуто судом з дотримання вимог

статей 333, 350 КПК України та обґрунтовано відмовлено у його задоволенні, оскільки обстановка місця дорожньо-транспортної пригоди є зміненою, а всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, встановлені сукупністю досліджених доказів.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_8 , визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_11 міститься клопотання про дослідження показань обвинуваченого ОСОБА_6 , показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , показань експертів ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , окремих письмових доказів і клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про проведення слідчого експерименту за його участю та призначення додаткової автотехнічної експертизи. Разом з тим, як убачається зі змісту цього клопотання, захисником не наведено відповідного обґрунтування свого прохання, виходячи саме з положень

ст. 404 ч. 3 КПК України.

Крім того, згідно з аудіозаписом судового засідання від 30 липня 2018 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, після роз`яснення учасникам судового провадження їх прав та обов`язків, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник – адвокат ОСОБА_11 повідомили суду про відсутність будь-яких клопотань.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника – адвоката ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                      ОСОБА_3