Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 751/3954/16-к

провадження № 51-964 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2016 року у провадженні за клопотанням засудженої ОСОБА_7 про застосування щодо неї Закону України "Про амністію у 2014 році",

встановила:

Як убачається з матеріалів провадження, за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі–КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі статей 75, 79 КК звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 25 вересня 2013 року змінив вирок у частині визначення терміну іспитового строку на підставі ст. 79 КК, постановив вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі статей 75, 79 цього Кодексу – звільненою від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Відповідно до ст. 79 КК встановлено ОСОБА_7 іспитовий строк до 15 квітня 2015 року.

Києво-Святошинський районний суд Київської області за клопотанням відділу КВІ Києво-Святошинського району Київської області 16 грудня 2014 року скасував звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням і направив засуджену для відбування покарання, призначеного за згаданим вироком. ОСОБА_7 було оголошено в розшук й обрано відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 30 липня 2015 року відмовив засудженій ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про застосування щодо неї Закону України "Про амністію у 2014 році".

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року, залишеною 7 грудня 2016 року без змін Апеляційним судом Чернігівської області, було відмовлено у задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_7 про застосування до неї вищевказаного Закону.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій в інтересах ОСОБА_7 скарзі захисник ОСОБА_6 , заперечуючи законність ухвали апеляційного суду від 7 грудня 2016 року, порушує питання про її перегляд у порядку касаційної процедури. Наводячи доводи на обґрунтування своєї позиції, захисник просить скасувати оспорюване рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення              не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що касаційне провадження слід закрити, оскільки оспорювана ухвала не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою захисника на судове рішення, постановлене на стадії виконання вироку, підлягає закриттю з огляду на таке.

За матеріалами цього провадження, на підставі ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 16 березня 2017 року за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 було відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали за клопотанням ОСОБА_7 про застосування щодо неї Закону України "Про амністію у 2014 році", надалі закінчено підготовчі дії та призначено касаційний розгляд на 25 жовтня 2017 року.

Законом України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі–Закон), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до КПК й визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з положеннями параграфу 3 розділу 4 вказаного Закону матеріали провадження за клопотанням ОСОБА_7 про застосування щодо неї Закону України "Про амністію у 2014 році" було передано до Касаційного кримінального суду Верховного Суду і, відповідно, призначено до касаційного розгляду.

Разом із тим, виходячи з положень п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право особи на касаційне оскарження судового рішення у кримінальному провадженні має обмежений характер та реалізується виключно у визначених законом випадках.

Захисник ОСОБА_6 оскаржує судове рішення за результатами розгляду клопотання про застосування амністії, яке було прийнято в порядку ст. 539 КПК на стадії виконання вироку.

Проте згаданою нормою права не передбачено касаційного перегляду судових рішень, постановлених на стадії виконання вироку. Таке законодавче обмеження касаційного оскарження судових рішень у кримінальному провадженні узгоджується з указаними положеннями Конституції України.

Крім того, певні обмеження стосовно касаційного оскарження передбачено й ст. 424 КПК. У ній визначено рішення судів першої та апеляційної інстанцій, на які може бути подано касаційну скаргу. В цьому переліку немає процесуальних рішень, що ухвалюються судом у порядку ст. 539 цього Кодексу та пов`язані з виконанням вироку, адже вони не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.

Наведений підхід до порядку оскарження рішень також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яку детально проаналізовано та відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року (провадження № 13-38кс18) при розгляді питання щодо предмета перевірки суду касаційної інстанції.

Згідно з висновком Великої Палати судові рішення щодо застосування амністії, постановлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки у КПК не передбачено права особи на їх касаційне оскарження.

У цьому провадженні сторона захисту скористалася гарантованим законом правом на апеляційне оскарження ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року, постановленої в порядку ст. 539 КПК. Суд апеляційної інстанції розглянув по суті подану скаргу і залишив її без задоволення, і його рішення, з огляду на викладене, не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Тому оспорювана ухвала апеляційного суду не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури, а подану касаційну скаргу не може бути розглянуто по суті.

На підставі наведеного колегія суддів вважає помилковим відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою захисника, у зв`язку з чим воно підлягає закриттю.

Керуючись статтями 424, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2016 року у провадженні за клопотанням ОСОБА_7 про застосування щодо неї Закону України "Про амністію у 2014 році" закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                      ОСОБА_1                                  ОСОБА_3