Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 300/998/16-к

Провадження № 51-2669 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_6 на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 березня              2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Відмовлено ОСОБА_8 в задоволенні цивільного позову до ОСОБА_7 .

За вироком суду,29 вересня 2016 року об 11.20 год, ОСОБА_7 , знаходячись на вулиці навпроти будинку №103 по вул. Верховинській в с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, на грунті тривалих неприязних відносин, в ході сварки, умисно нанесла ОСОБА_8 декілька ударів руками в обличчя, внаслідок чого спричинила потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя та забійної рани верхньої губи.

Апеляційний суд Закарпатської області ухвалою від 29 червня 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині відшкодування потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди та стягнути з засудженої на його користь 5 839,37 грн. Обґрунтовує свої вимоги істотними порушеннями кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову потерпілого. Заперечує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності причинного зв`язку між діями ОСОБА_7 та наслідками у вигляді пошкодження зубних протезів потерпілого, витрати на які він просить відшкодувати.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 та просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Правильність встановлення судом фактичних обставин кримінального провадження та доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК, у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.

Доводи касаційної скарги представника потерпілого про неправильне вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, є неприйнятними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 була визнана винуватою у спричиненні ОСОБА_8 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. За цією нормою закону України про кримінальну відповідальність ОСОБА_7 судом було призначено покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Ухвалюючи рішення про цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_8 до ОСОБА_7 , суд першої інстанції відмовив в його задоволенні на підставі статей 128, 129 КПК, виходячи з того, що з висновку експерта № 198                                 від 08 листопада 2016 року в потерпілого ОСОБА_8 не вбачалося, окрім синців обличчя та забійної рани верхньої губи будь-яких інших тілесних ушкоджень, у тому числі, пошкоджень зубів.

З такими висновками погодився апеляційний суд, який в своєму рішенні зазначив, про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_7 , що мали місце                      29 вересня 2016 року та наслідками у виді пошкодження зубів потерпілого, оскільки з урахуванням даних медичних спеціалістів, у тому числі, стоматолога наведених у вищезгаданого висновку експерта, на момент огляду потерпілого в нього не вбачалося пошкоджень зубів чи протезів.

Зі зазначеним висновком погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 5ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, згідно з вимогами п. 3 ч. 1ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Положенням ч. 1ст. 129 КПК визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Обов`язок доказування зазначених обставин відповідно до положень ст. 92 КПК покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як убачається з наявного в матеріалах кримінального провадження висновку експерта № 198 від 08 листопада 2016 року на час огляду потерпілого                  ОСОБА_8 в нього виявлені лише синці обличчя та забійна рана верхньої губи.

Потерпілий ОСОБА_8 на підтвердження понесених витрат на лікування внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 додав до цивільного позову лише копії квитанцій про сплату послуг з зубопротезування.

Будь-яких інших даних про спричинені потерпілому ОСОБА_8 таких тілесних ушкоджень, які би вимагали послуг з зубопротезування у матеріалах кримінального провадження немає.

Зважаючи на відсутність встановленого судами першої та апеляційної інстанції причинного зв`язку між діями, інкримінованими засудженій ОСОБА_7 та  витратами потерпілого ОСОБА_8 на зубопротезування, вимога касаційної скарги потерпілого про необхідність стягнення з ОСОБА_7 на його користь таких понесених витрат - є безпідставною.

Аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи, були перевірені апеляційним судом і на їх спростування в ухвалі наведено відповідні аргументи. При розгляді кримінального провадження в апеляційному суді були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли би бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для задоволення скарги представника потерпілого ОСОБА_6 немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу                 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 березня               2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня                2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргупредставника потерпілого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                     ОСОБА_3