Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 640/18921/17

провадження № 51-6259км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12017220490004098, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Харкова, не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі — КК),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК,

за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2018 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2018 року затверджено угоду про примирення, укладену 28 листопада 2017 року між представником потерпілого комунального підприємства "Харківські теплові мережі" ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12017220490004098. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Відповідно до цього вироку ОСОБА_6 30 жовтня 2017 року о 10:00, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного особистого збагачення, діючи згідно із заздалегідь розробленим планом, попросив своїх знайомих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 допомогти йому завантажити металеві водопровідні труби, розташовані біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ямі теплотраси, запевнивши останніх, що вказані труби належать йому, усвідомлюючи при цьому, що вказане майно належить КП "Харківські теплові мережі", на що ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 погодились.

Реалізуючи свій злочинний умисел, того ж дня в період часу з 10:00 до 10:30, ОСОБА_6 за допомогою ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, а його знайомі не обізнані про його злочинні наміри, шляхом вільного доступу, таємно викрав дві труби металеві водопровідні діаметром 159 мм, довжиною 6 м, вартістю 1702 грн 20 коп. та одну трубу металеву водопровідну діаметром 159 мм довжиною 5,2 м, вартістю 737 грн 62 коп., а всього майно загальною вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 14 листопада 2017 року № 495 на суму 2439 грн 82 коп., що належить КП "Харківські теплові мережі". Однак довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_6 не зміг з причин, незалежних від його волі, оскільки був зупинений начальником дільниці № 14 КП "Жилкомсервіс" ОСОБА_12 при спробі завантаження вказаних труб у орендований ним транспортний засіб.

Не погодившись з вироком суду, заступник прокурора Харківської області (далі — прокурор) подав апеляційну скаргу.

На підставі ухвали судді апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2018 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає у скарзі, що відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод" у разі, якщо до суду надійшла угода про примирення, однією зі сторін якої є юридична особа приватного права, створена державою, Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою, а також якщо одним із засновників юридичної особи приватного права є фізична чи (та) юридична особа, а іншим — держава, Автономна Республіка Крим чи територіальна громада, суд має відмовити у затвердженні угоди про примирення на підставі п. 2 ч. 7 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК).

У цьому випадку однією зі сторін угоди про примирення є комунальне підприємство, що виключає можливість укладення між представником потерпілого та підозрюваними, обвинуваченими угоди про примирення. Водночас на порушення вказаних норм закону суд затвердив таку угоду.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційним судом Харківської області відмовлено у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має права оскаржувати. Проте суд фактично застосував ч. 4 ст. 399 КПК і відмовив у відкритті провадження у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржене згідно з положеннями ст. 394 цього кодексу.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 394 КПК визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК, який відповідно до ст. 12 КК належить до злочину невеликої тяжкості.

Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що він просив скасувати вирок у зв`язку з недотриманням судом першої інстанції положень, передбачених п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК, що не узгоджується з підставами, з яких прокурор має право оскаржити вирок суду за угодою про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Крім цього, відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Проте прокурор, посилаючись у своїй скарзі на зміст п. 19 постанови Пленуму № 13, не зазначив, яким чином це, з урахуванням положень ч. 1 ст. 55 КПК, свідчить про порушення ч. 3 ст. 469 КПК.

Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим відповідно до положень статті 394 цього Кодексу.

Водночас суд апеляційної інстанції, прийнявши по суті правильне рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою заступника прокурора, що узгоджується з положенням ч. 4 ст. 399 КПК, у мотивувальній частині помилково послався на положення п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, якими регулюється питання повернення апеляційної скарги.

Проте, на думку Суду, таке порушення КПК не є тим істотним порушенням цього Кодексу, яке вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду та задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442, п. 15 Перехідних положень КПК, пунктами 4, 6 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2018 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області — без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                          ОСОБА_3