Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 311/2960/14-к

провадження № 51-4640км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180010007871, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Велика Білозерка Запорізької області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до комунального закладу (КЗ) "Дніпрорудненська спеціалізована школа I—III ступенів "Талант" залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_7 право звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 4 грудня 2017 року залишив вирок щодо ОСОБА_6 без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася в тому, що, будучи завідуючою господарством комунального закладу "Дніпрорудненська спеціалізована школа І—ІІІ ступенів "Талант" Василівської районної ради Запорізької області (до 2008 року – школа № 3), на порушення пунктів 13.2, 14.2, 15.2, 15.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, працюючи у шкільному навчальному закладі, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, вона не здійснювала періодичного огляду системи каналізації і не організовувала її поточного ремонту, не вжила заходів із заміни каналізаційного покриття оглядового колодязя зовнішньої мережі каналізаціїбасейну закладу таз огородження місця пошкодження перекриття цього колодязя із позначенням спеціальними табличками, не створила безпечних умов праці та навчання, що 2 липня 2012 року, близько 11:00, призвело до падіння в колодязь малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , 2003 і 2004 років народження, які в результаті падіння отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, чим заподіяно істотної шкоди їх здоров`ю та спричинено тяжкі наслідки.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:

- суд неправильно становив фактичні обставини провадження та не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших про те, що мережі водопостачання та водовідведення входять до складу нерухомого майна; відповідальною за ці мережі є юридична особа, на території якої вони розташовані; для обслуговування каналізаційних колодязів і люків необхідно укласти договір на обслуговування мережі або передати мережі в оренду водоканалу, що не було зроблено школою; заяв про заміну каналізаційних люків не надходило;

- винуватість ОСОБА_6 , крім показань свідків, підтверджується актом приймання-передачі Дніпрорудненської багатопрофільної спеціалізованої загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 3, висновком судової будівельно-технічної експертизи та іншими письмовими доказами;

- суд у вироку послався на Інструкцію з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ від 17 липня 2000 року № 64 в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, яку не було відкрито в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), крім того, ця Інструкція підтверджує винуватість ОСОБА_6 ;

- саме через неналежне виконання ОСОБА_6 своїх обов`язків у школі відсутні креслення водопостачання та водовідведення, не проведено інвентарного обліку зазначених мереж, не повідомлено відповідні служби про аварійність каналізаційних систем;

- апеляційний суд усіх зазначених прокурором в апеляційній скарзі доводів ретельно не перевірив, не досліджував докази, на які посилався, і свого рішення про залишення вироку без зміни належним чином не мотивував.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника ОСОБА_13 .

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційні скарги в частині скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому доводи в скаргах у частині оцінки доказів, зокрема, показань свідків, не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На підставі положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За статею 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК).

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 у судовому засіданні вини не визнала і показала, що її посадовими обов`язками є контроль за обслуговуванням і належним технічним станом майна, переданого міською радою на баланс навчального закладу, а саме головного корпусу школи, басейну, огорожі та озеленення. Зовнішні мережі водопостачання і каналізації, в тому числі оглядовий колодязь, не перебувають на балансі начального закладу, а отже, до її обов`язків не належить контроль за їх станом і технічним обслуговуванням. Проте у зв`язку з тим, що колодязі розташовані біля будівлі школи, на підставі листів Дніпрорудненської міської ради про приведення в належний стан прилеглих територій, школа власними силами періодично проводила побілку бордюрів і люків на прилеглій території. Крім того, бетонна конструкція, яка закривала оглядовий колодязь, ніяких пошкоджень не мала, і при візуальному огляді встановити її пошкодження або невідповідність технічним вимогам було неможливо.

Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в судовому засіданні показали, що правовстановлюючих документів на право власності чи користування земельною ділянкою школи оформлено не було, меж земельної ділянки не визначено.  Тільки у 2013 році між Дніпрорудненською міською радою і школою укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташовано будівлю школи. Каналізаційний колодязь зовнішньої мережі каналізації, у який впали потерпілі, на балансі школи не перебуває.

Також суд допитав свідків обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших і встановив, що їхні показання вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення не доводять.

Суд першої інстанції дослідив та проаналізував, зокрема, такі документи:

- акт приймання-передачі Дніпрорудненської багатопрофільної спеціалізованої загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 3, затверджений головою Василівською районної ради 26 червня 2008 року;

- Інструкцію з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджену наказом Державного казначейства України від 17 липня 2000 року № 64, зареєстровану в Міністерстві юстиції України за від 31 липня 2000 року № 459/4680, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин;

- Типову форму ОЗ-1 (бюджет);

- Інструкцію для обліку будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин і обладнання, автоматизованих ліній, інструментів, виробничого (уключаючи прилади) і господарського інвентарю, транспортних засобів, вимірювальних приладів і регулювальних пристроїв, лабораторного обладнання.

На підставі аналізу цих документів суд дійшов висновку, що до складу будівель входять лише потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього комунікації, в тому числі внутрішні мережі водопроводу і каналізації. Інші основні засобі, зокрема, зовнішні мережі водопроводу і каналізації, обліковуються в бухгалтерському обліку за окремим інвентарним номером на підставі актів приймання про введення в експлуатацію, актів прийняття-передачі основних засобів, технічної та іншої супровідної документації. При цьому надані стороною обвинувачення докази не підтверджують, що Дніпрорудненській багатопрофільній спеціалізованій загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів № 3 передавалися в оперативне управління будь-які зовнішні мережі водовідведення та каналізації.

Також суд встановив, що в постанові Василівського районного суду від 9 листопада 2012 року, за якою кримінальна справа щодо ОСОБА_6 була направлена прокурору для організації додаткового розслідуваннявказувалося про необхідність з`ясування таких питань: хто є власником каналізаційного колодязя або його балансоутримувачем, чи проводився ремонт колодязя (ким і коли), чи є причинний зв`язок між діями ОСОБА_6 і наслідками, що призвели до отримання дітьми тілесних ушкоджень. Проте цих питань після проведення досудового розслідування не з`ясовано, тобто вказівок суду, викладені в постанові про повернення справи на додаткове розслідування, не виконано.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 10961/13-42/13599/13-42 від 16 травня 2014 року, підтвердженим у судовому засіданні експертом ОСОБА_17 , будівельна споруда на території спеціалізованої школи І—ІІІ ступенів "Талант", в яку потрапили потерпілі, є оглядовим колодязем зовнішньої мережі каналізації, який станом на час проведення обстеження в системі каналізації не задіяний. Неможливо стверджувати, що досліджуваний оглядовий колодязь належить і запроектований саме для мережі каналізації школи, оскільки він не був фактично застосований у системі каналізації школи. Для якої мети він був запроектований і збудований, а також коли і для яких цілей використовувався, з наданих для дослідження документів встановити неможливо.

Суд проаналізував у вироку умови визнання особи винуватою у службовій недбалості,підкресливши, що сфера можливого скоєння цього злочину чітко окреслена межами службової компетенції службової особи, колом її повноважень, при цьому відповідальність за ст. 367 КК настає лише у тому разі, коли службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином.Аналізуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язок споживачів щодо забезпечення охорони, цілісності систем водопостачання та водовідведення стосуються саме тих мереж водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі.

Отже, за встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених ним у судовому засіданні доказів висновок суду про недоведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, Суд вважає правильним.

Доводи у скарзі про те, що суд формально підійшов до розгляду доказів, спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що суд провів докладний допит свідків, у тому числі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на показання яких посилається у скарзі прокурор, ретельно дослідив письмові докази, інші документи і на підставі їх аналізу дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого їй злочину.

Що стосується доводів у скарзі про те, що Інструкцію з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ від 17 липня 2000 року № 64 в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, не було відкрито стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК, то зазначена Інструкція є нормативно-правовим актом загального користування і не є тим документом, який сторона захисту повинна була відкривати стороні обвинувачення.

Вимоги касаційної скарги прокурора фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є підставами для перевірки провадження касаційним судом, та за встановлених судом обставин у цілому не спростовують правильності висновків суду щодо виправдання ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Прокурор вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з тим, що апеляційний суд, посилаючись в ухвалі на докази, якими суд першої інстанції обґрунтував виправдувальний вирок, не дослідив їх повторно, при цьому у касаційній скарзі не зазначає, які саме обставини досліджено судом неповністю та яким чином, за встановлених судом обставин, вони могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень з урахуванням того, що апеляційний суд залишив вирок без зміни.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК. При цьому, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Даних, які би свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Судом не виявлено.

Таким чином, підстав для задоволення скарги та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не вбачається.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 Перехідних положень цього Кодексу, пунктами 4, 6 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                    ОСОБА_3