Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 161/12173/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/773/451/17

Провадження № 51 – 2708 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду  Волинської області від 05 жовтня 2017 року.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року заяву захисника ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 про відвід залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області 05 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника

ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення суду першої інстанції про залишення заяви про відвід без розгляду ухвалено всупереч вимогам ст. 81 ч. 4 КПК України, оскільки висновки суду про те, що повторний відвід має ознаки зловживання правом на відвід є необґрунтованими, і у тексті ухвали безпідставно вказано, що вона оскарженню не підлягає. Зазначає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не відповідає матеріалам справи, оскільки суддя ОСОБА_8 не має статусу слідчого судді, а тому норма ст. 309 КПК України застосуванню не підлягає. Таким рішенням суд апеляційної інстанції, як вважає заявник, порушив право ОСОБА_7 на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечень на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про незаконність ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року про залишення без розгляду заяви про відвід не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом, оскільки зазначене судове рішення відповідно до ст. 424 ч. 2 КПК України не може бути оскаржене в касаційному порядку.

Що стосується доводів про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу (ст. 399 ч. 4 КПК України). Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд послався на підставу для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачену ст. 399 ч. 4 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 392 ч. 2 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першої цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Як убачається із матеріалів судового провадження, суддя Горохівського районного суду Волинської області ОСОБА_8 , який був визначений у порядку ст. 35 ч. 3 КПК України для розгляду зави про відвід слідчого судді цього ж суду ОСОБА_9 , ухвалою залишив без розгляду другу заяву про відвід у цьому провадженні, яку було заявлено йому. При ухваленні рішення він керувався положеннями ст. 81 ч. 4 КПК України.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

Обмеження права на оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених

ст. 392 ч. 1 КПК України, до яких відноситься і ухвала судді за результатами розгляду заяви про відвід, визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6    на ухвалу судді, якою залишено без розгляду заяву про відвід. Такий висновок ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону та відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 та скасування ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |  ОСОБА_2 |  ОСОБА_3 |