Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 752/21365/16-к

провадження № 51-1780км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого            ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року про відмову у відкритті провадження.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ухвалою від 20 грудня 2016 року задовольнив клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1, та призначив позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 за період з 1 січня 2015 року по 21 жовтня 2016 року з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 21 червня 2017 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на зазначену ухвалу слідчого судді з підстав, передбачених ч.4 ст.399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що за відсутності у Кримінальному процесуальному кодексі України норми, яка безпосередньо передбачає постановлення слідчим суддею ухвали про призначення позапланових перевірок та норми, що передбачає оскарження стороною кримінального провадження такого рішення в апеляційному порядку, апеляційному суду належало керуватися положеннями Конституції України, загальними засадами кримінального провадження та практикою Європейського суду з прав людини й розглянути  апеляційну скаргу. Посилається, зокрема, на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142 кс(15)17 про те, що суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальними процесуальними нормами.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 відсутні,  просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви суду

Стаття 55 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначено одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення і таким чином закріплено гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, "положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом" (абзац 7 п. п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп у справі про апеляційне оскарження ухвал суду).

Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас у ст.309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. Частина третя статті 309 КПК України встановлює, що  скарги на інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Отже, Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 26 КПК України та  кореспондується з положеннями ст. 24 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються      загальні     засади     кримінального     провадження,     визначені     ч. 1  ст. 7 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України не врегульоване питання можливості оскарження ухвали слідчого судді, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилає положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд, вирішуючи питання про можливість перегляду такої ухвали в апеляційному порядку, згідно з приписами ч. 6 ст. 9 цього Кодексу, повинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону і застосовувати загальні засади кримінального провадження, закріплені у ст. 7 КПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності зазначеної ухвали слідчого судді, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують.

Така позиція щодо вказаного питання узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2018 року у справі №237/1459/17, в провадженні № 13-19кс18.

З огляду на викладене, ухвалу апеляційного суду постановлено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку із чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України вона підлягає скасуванню, а провадження - направленню в апеляційний суд для розгляду, під час якого слід урахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII), Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого  судді  Голосіївського  районного  суду  міста  Києва  від  20  грудня   2016 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_12                                ОСОБА_2                                       ОСОБА_3