Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

20 лютого 2019року

м. Київ

справа № 757/7141/15-к

провадження № 51-6408км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

заучастю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

потерпілих                                      ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

засудженого ОСОБА_9 ,

(в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргупрокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12014100060007022, заобвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженцята жителя АДРЕСА_1 ,такого, що згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК) судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомПечерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року ОСОБА_9 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк ОСОБА_10 строк його перебування в установах попереднього ув`язнення з12 грудня 2015 року по 13 серпня 2017 року включноз розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди по 250тис. грн кожному.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 5 березня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишив без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_9 визнано виннимв умисному вбивстві ОСОБА_11 з особливою жорстокістю за таких обставин.

11 грудня 2014 року близько 17:30 ОСОБА_9 ,перебуваючи в гостях у батька своєї знайомої ОСОБА_12 – ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин почав сварку та бійку з ним під час якої з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю, усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій і бажаючи настання смерті потерпілого, спочатку у вказаній квартирі завдав йому удар кулаком по обличчю та удари в різні частини тіла невстановленим досудовим розслідуванням гострим предметом з колюче-ріжучими властивостями, а потім на сходинковомумайданчику біля вказаної квартири завдав ОСОБА_11 49 колото-різанихта різаних поранень по всьому тілу невстановленим досудовим розслідуванням гострим предметом з колюче-ріжучими властивостями, зокрема, поранення в ділянку голови, обличчя, шиї, спини, плечей, лівого стегна, живота, а саме,проникаючі колото-різані рани у життєво важливі органи, розміщені в області шиї та живота. З огляду на застосоване до ОСОБА_11 насильство, чисельність, локалізацію та характер отриманих за життя тілесних ушкоджень він перед настанням смерті відчував нестерпний біль та переніс особливі фізичні страждання.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації  дій ОСОБА_9   за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьі невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.Зазначає про м`якість призначеного засудженому покарання. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 просив судові рішення щодо ОСОБА_13 залишити без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтрималакасаційну скаргупрокурора тапросила ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 березня 2018 року ОСОБА_14 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу прокурора.

Засуджений ОСОБА_15 та його захисник – адвокат ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не піддається сумніву.

Термін "явно несправедливе покарання" вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеними судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тими видом і розміром покарання, що мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів на обґрунтування твердження про явну несправедливість покарання, призначеного ОСОБА_9 , через м`якість.

Відповідно до положень ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За приписами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно зіст. 414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Покарання буде справедливим, якщо воно відповідає зазначеним нормам кримінального закону.

Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції достатньо повно врахував ступінь тяжкості злочину, який є особливо тяжким, вчинений з мотивів раптово виниклих особистих неприязних стосунків, наслідки злочинних дій, які є невідворотними та призвели до смерті ОСОБА_11 , зважив на позицію обвинуваченого в суді, який наполягав на протиправності дій потерпілого, а також врахував дані про особу ОСОБА_9 , відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд апеляційної інстанції переглянув це кримінальне провадження за апеляційними  скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 , який посилався на необґрунтованість його засудження за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, і прокурора, який посилався на невиправдану м`якість призначеного засудженому покарання, та постановив мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_9 покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає ОСОБА_16 покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Отже, вимоги статей 50, 65 ККдотримано.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, зокрема ті, на які прокурорпосилається в касаційній скарзі, були розглянуті судом апеляційної інстанції та спростовані з відповіднимобґрунтуванням.

З висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду є достатньо вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, немає.

Це, а також оскільки у касаційній скарзі прокурора відсутні переконливі доводи на обґрунтування невиправданої м`якості призначеного засудженому покарання, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї скарги.

Оскільки судами у кримінальному провадженні правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість судових рішеньщодо  ОСОБА_9 , законних підстав для скасування судових рішеньзадоводами, наведеними в касаційній скарзі прокурора,Верховний Суд не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК, п. 4 параграфу 3 Закону України "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 березня 2018 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції,– беззадоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1           ОСОБА_17 ОСОБА_18