Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 200/5385/17

провадження № 51-6685км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора                                            ОСОБА_5 ,

засудженої                                         ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12016040640004556, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки м. Дніпра, раніше неодноразово судимої, останнього разу – за вироком Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

20 вересня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року та остаточно до відбування призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 10 місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України   ОСОБА_6 у строк відбування покарання зараховано строк її перебування в УВП № 4 м. Дніпра у зв`язку з участю в судовому розгляді зазначеного кримінального провадження з 25 травня

до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 28 жовтня

2016 року близько 16:00, перебуваючи в приміщенні магазину "Фіссман", розташованого в ТЦ "Кубометр" на вул. Глінки, 10 у м. Дніпрі, реалізуючи умисел, що виник раптово і був спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, викрала майно, що належить ФОП " ОСОБА_7 ", на суму 855 грн.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить змінити судові рішення, а саме зарахувати час її перебування в слідчому ізоляторі з 7 березня 2017 року по 6 квітня 2017 року та з 25 травня 2017 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_8 вважав, що касаційна скарга засудженої ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Засуджена ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як видно зі скарги, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та кваліфікація її дій у скарзі не оспорюються.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Водночас колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне правозастосування при зарахуванні засудженій строку попереднього ув`язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України. Апеляційний суд не звернув уваги на зазначену помилку суду першої інстанції, залишивши своєю ухвалою вирок районного суду без зміни.

Щодо застосування правил зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 зазначила, що зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні

ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України (поліпшує або погіршує його). Закон України від 26 листопада 2015 року

№ 838-VІІІ "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі – Закон України № 838-VІІІ), який набрав чинності

24 грудня  2015 року, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи в розумінні

ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У свою чергу ЗаконУкраїни від 18 травня 2017 року № 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" (далі – Закон України

№ 2046-VIII), який набрав чинності 21 червня 2017 року, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи в розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватись у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено в частинах 2 та 3 ст. 4 КК України, тобто застосовувати правила дії в часі закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з висновком, викладеним у п. 106 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції

Закону України № 838-VIII. Застосування до таких випадків Закону України № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія цього Закону як такого, що іншим чином погіршує становище особи, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вчинила злочин, передбачений

ч. 2 ст. 185 КК України, 28 жовтня 2016 року. Запобіжний захід у виді тримання під вартою їй не обирався. За повідомленням Дніпропетровського слідчого ізолятора, 25 травня 2017 року ОСОБА_6 була етапована в Дніпропетровсьий слідчий ізолятор із Чернігівської виправної колонії № 44 для участі в судовому розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року.

За вироком районного суду ухвалено зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 25 травня 2017 року (з дня етапування у Дніпропетровський слідчий ізолятор) до 20 червня

2017 року (день набрання чинності Законом України № 2046-VIII) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Водночас з огляду на вищезазначений висновок Великої Палати при зарахуванні ОСОБА_6 у строк покарання строку попереднього ув`язнення підлягають застосуванню правила ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII стосовно всього періоду її попереднього ув`язнення

з 25 травня 2017 року по 26 квітня 2018 року (набрання вироком законної сили) включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Разом із тим, доводи ОСОБА_6 про зарахування їй часу перебування в слідчому ізоляторі із 7 березня по 6 квітня 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про перебування засудженої в слідчому ізоляторі у зазначений вище період.

Положенннями ст. 539 КПК України розділу VIII"Виконання судових рішень" передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, установлених законом.

Тому ОСОБА_6 не позбавлена права відповідно до положень

ст. 539 КПК України звернутися з питанням щодо зарахування їй часу перебування у слідчому ізоляторі із 7 березня по 6 квітня 2017 року до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджена відбуває покарання, в порядку виконання вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року

№ 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі – Закон України № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Таким чином, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду

та з огляду на положення ч. 1 ст. 36 Закону України № 1402-VIII вирок районного та ухвала апеляційного судів щодо ОСОБА_6 підлягають зміні, а її касаційна скарга – частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України,

п. 4 параграфа 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання") зарахувати ОСОБА_6

у строк покарання строк її попереднього ув`язнення  із 25 травня 2017 року до вступу вироку в законну силу, тобто до 26 квітня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,  є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                           ОСОБА_3