Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 711/8198/17

Провадження № 51-8868км18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6

захисника                                       ОСОБА_7

представника потерпілої             ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 потерпілої ОСОБА_9 , прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017251010003331, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Корсунка Тальнівського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України;

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року               ОСОБА_6  визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути:

із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія":

– на користь ОСОБА_10 на відшкодування майнової шкоди, завдану в наслідок пошкодження транспортного засобу, який їй належить, 48827,0 грн;

– на користь ОСОБА_11 збитки, пов`язані з її лікуванням в сумі 1280,04 грн;

із ОСОБА_6 :

– на користь ОСОБА_12 на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн;

– на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 93000 грн, на відшкодування витрат на правничу допомогу 2796,27 грн, а всього 95796,27 грн.

Відмовлено у задоволенні позову до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія":

– ОСОБА_9 в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 11777,41 грн, витрат на поховання в сумі 26980,65 грн, шкоди, заподіяної життю потерпілої ОСОБА_13 в сумі 200000 грн;

– ОСОБА_10 про стягнення витрат на оплату проведення судової експертизи в сумі 1300,0 грн;

– ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

Вирішено питання відшкодування судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 змінено та виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, – тяжкі наслідки – смерть потерпілої. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

17 квітня 2017 року приблизно о 09:30 год.  ОСОБА_6 , керуючи автомобілем "ВАЗ-2102", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Надпільна в м. Черкаси у напрямку вул.. Пастерівська, в порушення вимог п.п. 2.3. (б) та 8.7.3. (е) Правил дорожнього руху був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час руху виїхав на регульоване перехрестя з                                вул. Б. Хмельницького на червоний сигнал світлофора, що забороняв йому рух через вказане перехрестя, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Daewoo Sens", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався по вул. Б. Хмельницького у напрямку вул. Нарбутівська, після чого останній транспортний засіб допустив зіткнення із автомобілем "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_15 , який рухався по                                         вул. Б. Хмельницького у напрямку вул. Благовісна.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Daewoo Sens", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 , отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує, що при призначенні йому покарання не було повною мірою враховано те, що на досудовому слідстві та в суді він повністю визнав свою вину, у зв`язку з чим провадження розглядалось на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, щиро розкаявся, позитивно характеризувався за місцем проживання, відшкодував потерпілій ОСОБА_9 шкоду на загальну суму 87000 грн, вчинив необережний злочин, є особою похилого віку, інвалідом ІІІ групи, має на утриманні матір похилого віку-інваліда І групи. Посилається на те, що судом не було враховано позицію потерпілої ОСОБА_9 , яка не заперечує проти застосування до нього ст. 75 КК України. Звертає увагу, що потерпіла                      ОСОБА_11 не заявляла до нього цивільного позову. Вказує, що він потребує лікування через загострення хронічних хвороб. Просить судові рішення змінити, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить судові рішення щодо                        ОСОБА_6 змінити, застосувавши до нього ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховані пом`якшуючі покарання обставини, те що ОСОБА_6  розкаявся, попросив вибачення та відшкодував завдану злочином шкоду на суму 80000 грн, має проблеми зі здоров`ям, пов`язані з хронічними захворюваннями. У доповненні до касаційної скарги наводить доводи щодо незгоди з вироком місцевого суду у частині відмови в задоволенні її позовних вимог до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та просить у цій частині вирок скасувати, призначивши новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, постановленої щодо ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання. Посилається на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 419 КПК України та просить ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

На касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і потерпілої ОСОБА_9 потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подані заперечення в яких вони просять судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_6 і потерпілою                                ОСОБА_9 подані заперечення в яких вони просять відмовити у задоволенні скарги сторони обвинувачення щодо м`якості призначеного засудженому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 висловили доводи, обґрунтовуючи можливість виправлення засудженого при звільненні від відбування покарання.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та потерпілої ОСОБА_9 , підтримавши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 підтримав подану потерпілою касаційну скаргу з доповненням до неї та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , заперечуючи проти задоволення касаційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного засудженому покарання.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, правильність вирішення цивільних позовів ОСОБА_11 ,                        ОСОБА_10 , ОСОБА_12  у касаційних скаргах не заперечується.

Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного ОСОБА_6 судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні ОСОБА_6 виду та міри покарання ближче до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України  місцевий суд правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, необережну форму вини,дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має захворювання, вину визнав, позитивно характеризувався, обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття. Зважив суд і на позицію потерпілих щодо необхідності призначення суворого покарання і поведінку ОСОБА_6 після вчинення злочину.

Одночасно суд перевірив та визнав безпідставними твердження ОСОБА_6 про перебування на його утриманні матері похилого віку-інваліда І групи.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виключив обтяжуючу покарання обставину – смерть потерпілої.

У касаційних скаргах засудженого та потерпілої не наведено таких обставин та даних про особу ОСОБА_6 , які б не були враховані при призначенні йому покарання і свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Те, що ОСОБА_6 частково відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_9 , та уклав з нею усну угоду про порядок відшкодування шкоди, не є достатніми підставами для пом`якшення призначеного судом покарання.

Окрім того, потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 наполягали на призначенні ОСОБА_6 покарання без застосування ст. 75 КК України.

При встановленні під час відбування ОСОБА_6 покарання погіршення стану його здоров`я з визнанням, що його хвороби є тяжкими і перешкоджають відбуванню покарання, не виключається можливість застосування щодо нього звільнення від відбування покарання в порядку ст. 537 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що в апеляційній скарзі прокурор стверджував про те, що визначаючи розмір покарання, за ч. 2 ст. 286 КК України, місцевий суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та наслідки, що настали.

Апеляційний суд належним чином перевірив ці доводи прокурора і визнав їх безпідставним, оскільки наведені в апеляційній скарзі прокурора обставини були враховані місцевим судом належним чином.

В касаційній скарзі прокурором не наведено обставин, які б ставили під сумнів правильність висновків суду апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями.

Призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а доводи викладені у касаційних скаргах, щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі, як внаслідок м`якості, так і суворості є необґрунтованими.

Ураховуючи наведене, є обґрунтованим висновок апеляційного суду про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, в якій було зазначено про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м`якості. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Виходячи із законодавчих приписів у рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів погоджується з правильністю відмови місцевим судом в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9  в частині стягнення витрат: на лікування в сумі 11777,41 грн, на поховання в суму 6064,65 грн відповідно до договору-замовлення №801 на організацію проведення поховання, який укладений ОСОБА_16 та Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств";  в сумі 20000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної життю потерпілої ОСОБА_13 .

Так, суд відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_9 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 11777,41 грн, оскільки потерпілою не було надано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_13 знаходилась на лікуванні певну кількість днів в закладі охорони здоров`я, а витрати, пов`язані з діагностикою та лікуванням ОСОБА_13 були рекомендовані відповідними спеціалістами  цього закладу.

Також суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення витрат на поховання, оскільки до позовної заяви ОСОБА_9 не додала документів про оплату нею договору-замовлення №801 на організацію проведення поховання, який укладений ОСОБА_16 та Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" на суму 6064,65 грн.

При цьому витрати на суму 11556 грн, пов`язані з проведенням поминального обіду, не відносяться до витрат на поховання відповідно до Законів України "Про поховання та похоронну справу" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому суд також обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог у цій частині.

Окрім того, з матеріалів провадження видно, що ОСОБА_9 не заявляла позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"200000 грн на відшкодування завданої їй моральної шкоди, що в цій справі  передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". ОСОБА_9 просила стягнути вказані кошти з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" як шкоду, заподіяну життю потерпілої ОСОБА_13 .

Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, визначено ст. 1200 Цивільного кодексу України.

Місцевий суд, перевіривши заявлені позовні вимоги встановив, що ОСОБА_9 не є особою, яка має право на страхове відшкодування в силу положень частин 1, 2 ст. 1200 ЦК України та п. 27.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У касаційній скарзі ОСОБА_9 не заперечує, що нею не було надано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_17 перебувала певну кількість днів  в закладі охорони здоров`я і її лікування здійснювалося тими ліками, які зазначені в копіях квитанцій, долучених до цивільного позову ОСОБА_9 .

Посилання ОСОБА_9 про зазначення нею позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"200000 грн на відшкодування завданої їй моральної шкоди не відповідають матеріалам провадження.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

За таких обставин місцевий суд дійшов передчасного висновку про те, що не є витратами на поховання витрати, понесені на придбання труни, одягу для одягання тіла померлої ОСОБА_17 при  її похованні,могильної огорожі для облаштування місця поховання, а тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду провадження, як про це просить у касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 .

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , Суд

у х в а л и в:

касаційні скарги засудженого  ОСОБА_6 , прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині відмови в задоволенні позовних вимог                            ОСОБА_9   про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"  витрат на поховання скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                          ОСОБА_3