Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 175/334/18-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/774/1540/18

Провадження № 51 – 8387 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040440001832 від 11 жовтня 2017 року,  щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ст. 309 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

23 травня 2018 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від

21 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

23 травня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1 484 гривні 40 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлені досудовим розслідуванням дату і час з невстановленого джерела  придбав наркотичний засіб "канабіс" в особливо великих розмірах, який без мети збуту незаконного зберігав за місцем свого тимчасового проживання на території домоволодіння АДРЕСА_2 . 10 жовтня 2017 року під час проведення санкціонованого обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено фрагменти стебел рослин та подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, які відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу – "канабіс", загальною масою в перерахунку на суху речовину 10 910,355 грама.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 у частині призначення покарання скасовано і ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 309 ч. 3 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах засудженого         ОСОБА_6 , вказує на невідповідність призначеного вироком апеляційного суду покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, вважаючи вирок районного суду правомірним, а призначене покарання справедливим, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанцій.

В доповненнях та змінах до касаційної скарги захисник ОСОБА_7 , даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні та посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вироки суду першої та апеляційної інстанцій, а кримінальне провадження закрити на підстав ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо винуватості ОСОБА_6 ґрунтуються на недопустимих доказах. Зазначає, що обшук проведено з рамках кримінального провадження № 12017040440001701 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, однак у матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_6 відсутня відповідна ухвала слідчого судді на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, як того вимагає ст. 257 КПК України. Указує на те, що свою вину ОСОБА_6 визнав під психологічним тиском, а наркотики йому не належать. Вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Крім того, зазначає про безпідставність висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що ОСОБА_6 є єдиним годувальником у родині, на його утриманні перебуває малолітня дитина, характеризується позитивно, офіційно працевлаштувався, не ухилявся від слідства і суду, сприяв розслідуванню, а також обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих обставин.

Заперечень на касаційну скаргу захисника засудженого – адвоката ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини у незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів в особливо великих розмірах без мети збуту, суд обґрунтовано послався, на: показання самого

ОСОБА_6 , який у судовому засіданні повністю визнав свою вину та розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення; рапорт оперуповноваженого СКП Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , зареєстрований у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення 11 жовтня 2017 року; дані, які містяться в протоколі обшуку від        10 жовтня 2017 року з фототаблицею до нього та висновку експерта від 16 листопада 2017 року № 1/8.6/3761.

Згідно з аудіозаписом судових засідань від 13 квітня 2018 року та 23 травня

2018 року,  який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_6 було допитано в присутності захисника

ОСОБА_7 , він добровільно розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення. Суд переконався в добровільності позиції ОСОБА_6 та правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому діяння. Про психологічний тиск з боку працівників поліції ОСОБА_6 і його захисник під час досудового розслідування та у судовому засіданні не заявляли. Матеріали кримінального провадження також не містять даних про застосування до      ОСОБА_6 психологічного тиску.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував як доказ дані протоколу обшуку від 10 жовтня 2017 року, в ході якого було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – "канабіс".

Зазначену слідчу (розшукову) дію проведено з дотриманням вимог ст. 234 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року в рамках кримінального провадження № 12017040440001701 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Відповідно до вимог ст. 236 ч. 7 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Після виявлення та вилучення особливо небезпечного наркотичного засобу – "канабіс", тобто самостійного виявлення кримінального правопорушення, у передбаченому ст. 214 ч. 1 КПК України порядку внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, та на підставі ст. 217 КПК України прокурором виділено матеріали з кримінального провадження

№ 12017040440001701 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Положення ст. 257 КПК України, на які у касаційній скарзі посилається захисник, стосуються результатів негласних слідчих (розшукових) дій, які у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не проводилися та їх результати не використовувалися як докази, а тому доводи касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 309 ч. 3 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості також є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд апеляційної інстанції визнав щире каяття та визнання вини, а обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов  обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення  волі в мінімальних межах санкції ст. 309 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня

2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                      ОСОБА_3