Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 127/6534/16-к

Провадження № 51-313 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

представника потерпілого                     ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданнікримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня             2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня                 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто зі Страхової компанії "Універсальна" на користь потерпілого                 ОСОБА_9 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 10 610, 24 грн та 530,52 грн, відповідно.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 29 469, 48 грн.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він,                       23 липня 2015 року об 11.00 год, керуючи технічно-справним автомобілем марки "КАМАЗ 53212 КС 3575 А", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Чехова                           в м. Вінниці, де під час проїзду регульованого перехрестя з вулицею Немирівське шосе у порушення п. 4.16 (а), 12.3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які здійснювали перетин проїзної частини вулиці Чехова по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Апеляційний судВінницької області ухвалою від 05 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість. Вважає, що призначене ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки є занадто суворим, оскільки засуджений працює водієм, і фактично залишився без джерела доходів й відповідно немає можливості відшкодувати завдану потерпілому шкоду. Зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки не вирішив в ухвалі клопотання про безпосереднє дослідження доказів в суді.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченні на касаційну скаргу, представник потерпілого ОСОБА_6 , з викладенням відповідних мотивів про безпідставність наведених у скарзі доводів, просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо    ОСОБА_8 ? без зміни.

Прокурор у судовому засіданні просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_8 без зміни.

Представник потерпілого ОСОБА_6 виловилася в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_11 та просила судові рішення щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, в ній не оспорюються та не заперечуються висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікаціядій за ч. 2 ст. 286 КК.

Разом з цим, доводи захисника про безпідставнепризначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є слушними.

Відповідно до статті 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно зі статті 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та обговорюючи доцільність такого покарання, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, визнав вину, щиро розкаявся, на спеціальних обліках не перебуває, позитивно характеризується, а обставини, що обтяжують покараннявідсутні.

Крім того, окрему увагу суд приділив тому, що зі слів засудженого він ніде не працює, а в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження його працевлаштування.

Також суд першої інстанції взяв до уваги думку потерпілого ОСОБА_9 , якому внаслідок ДТП була встановлена ІІІ група інвалідності і він вимушений був проходити тривалий курс лікування та якому ОСОБА_8 лише частково відшкодував завдану злочином шкоду.

Враховуючи зазначені обставини, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про необхідність призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами, є обґрунтованим.

Наведене не надає колегії суддів підстав для протилежного висновку, оскільки під час перевірки призначеного засудженому покарання в апеляційному суді, стороною захисту були представлені документи на підтвердження отримання ОСОБА_8 професії водія та стажу роботи водієм до 2007 року, щодо яких порядку ст. 404 КПК вирішувалося питання про долучення їх до матеріалів провадження. Ці документи отримали належну оцінку апеляційного суду, однак не спростували висновку про необхідність призначення додаткового покарання, оскільки не підтверджують офіційного працевлаштування ОСОБА_8 й того факту, що транспортний засіб є єдиним джерелом його доходу.

Вказане узгоджується з принципом юридичної визначеності, що є істотно важливим для довіри до судової системи та забезпечення верховенства права. Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади.

Хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій в сучасних складних суспільних умовах, проте вони не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Що в такому разі уможливить ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Враховуючи викладене та те, що частина 2 статті 286 КК передбачає альтернативність у застосуванні додаткового покарання, а саме з позбавленням права керувати транспортними засобами або без такого, то колегія суддів також вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

На думку колегії суддів, перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог статей 404, 405 КПК, а ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.

Таким чином, враховуючи те, що неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не виявлено, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу                 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргузахисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                     ОСОБА_3