Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 163/1709/16-к

провадження № 51-6844 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

захисника                            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2018 року щодо

ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ),

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя м. Грубешов Люблінського

воєводства Республіки Польща,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ),

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

уродженця та жителя м. Грубешов Люблінського

воєводства Республіки Польща,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2018 року, визнано винуватими і засуджено:

ОСОБА_8 за:

- ч. 3 ст. 305 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

- ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

- ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_10 за:

- ч. 3 ст. 305 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

- ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного майна, яке є його власністю.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 13 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_10 визнано винуватими за вчинення ними злочинів за таких обставин.

Так, на початку грудня 2015 року громадянин Республіки Польща ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з іншими громадянами даної країни – ОСОБА_13 , особою, щодо якої закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю, та особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, з якими зорганізувався у стійке кримінальне угрупування – організовану групу для вчинення особливо тяжких злочинів, пов`язаних із контрабандою, незаконним зберіганням, перевезенням з метою збуту, а також незаконним збутом психотропних речовин в особливо великих розмірах.

Отримавши добровільну згоду ОСОБА_14 , особи, щодо якої кримінальне провадження закрито, та особи, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, як співвиконавців на участь в організованій групі, ОСОБА_8 , як організатор та керівник на початку грудня 2015 року розробив єдиний злочинний план, який полягав у діях учасників організованої групи щодо контрабанди психотропних речовин через державний кордон України, подальший їх збут на території України підшуканим особам, довів цей план до відому всіх учасників організованої групи, визначив ролі кожного із них у його реалізації, а також загальні правила поведінки та стосунки між членами кримінального угрупування, встановив заходи конспірації та прикриття злочинної діяльності. При цьому, кожен учасник організованої групи усвідомлював характер своїх протиправних дій та дії інших членів кримінального угрупування, бажав досягнення єдиного умислу та сприяв настанню бажаного злочинного результату, тобто діяв з прямим умислом.

20 грудня 2015 року ОСОБА_8 разом із ОСОБА_13 , особою, щодо якої кримінальне провадження закрито, та особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, діючи згідно з розробленим планом, у складі організованої групи, вчинили незаконне зберігання, перевезення з метою збуту та збут на території України в м. Устилуг Волинської області за 2 000 доларів США особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_15 психотропної речовини амфетаміну, масою 500 г, що становить особливо великий розмір, а також контрабанду даної психотропної речовини через митний кордон України на митному посту "Устилуг" Волинської митниці ДФС, приховавши її від митного контролю та не заявивши про її наявність під час проходження митного контролю та усного опитування працівниками митної служби.

Крім того, 13 січня 2016 року ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_13 та особою, щодо якої кримінальне провадження закрито, повторно вчинили незаконне зберігання, перевезення з метою збуту та збут на території України в м. Устилуг Волинської області  за 8 000 доларів США особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_15 психотропної речовини амфетаміну, масою 2 000 г, що становить особливо великий розмір, та контрабанду даної психотропної речовини через митний кордон України на митному посту "Устилуг" Волинської митниці ДФС, приховавши її від митного контролю та не заявивши про її наявність під час проходження митного контролю та усного опитування працівниками митної служби.

Крім цього, ОСОБА_8 13 січня 2016 року, знаходячись біля магазину "Максим" у м. Устулуг, незаконно, без мети збуту, зберігав при собі в одязі, до часу його затримання співробітниками СБУ, сім пігулок, які у своєму складі містили особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – МДМА, масою 0,5171 г.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судові інстанції, без врахування вимог ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України та в порушення ст. 72 КК України неправильно зарахував до строку покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув`язнення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б свідчили про наявність організованої групи, жодних дій, як виконавець організованої групи ОСОБА_16 не виконував. Посилається на те, що судовими інстанціями не надано належної оцінки таким доказам, як показання свідка ОСОБА_17 , допит якого був здійснений в порядку ст. 225 КПК України, протоколу огляду місця події від 13 січня 2016 року, матеріалам проведення негласних слідчих розшукових дій, на предмет їх допустимості. Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, не спростував її доводів та постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення –без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положенням ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з дотриманням ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, прокурор, захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та обвинувачений ОСОБА_8 , не погоджуючись із вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року, подали апеляційні скарги.

Зокрема, сторона захисту у поданих апеляційних скаргах вказувала на невідповідність висновків суду,викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, зокрема, врахування недопустимих доказів.

Суд апеляційної інстанції зазначив зміст апеляційних скарг учасників процесу, однак належним чином доводів апеляційних скарг сторони захисту не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив підстав, через які їх скарги залишив без задоволення.

Так суд апеляційної інстанції не перевірив доводів захисника ОСОБА_7 про недопустимість такого доказу як показань свідка ОСОБА_17 , допитаного слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, через порушення права на перехресний допит, та не дав оцінки цьому доказу з огляду на п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України.

Також суд апеляційної інстанції залишив без відповіді доводи сторони захисту про проведення негласних слідчих (розшукових) дій і збирання доказів до внесення відомостей про злочин до ЄРДР.

Фактично ухвала суду апеляційної інстанції є повною копією вироку суду першої інстанції, в ній відсутні власний аналіз доказів, якими суд апеляційної інстанції обґрунтував рішення про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , та висновки за результатами перевірки кожного доводу поданих апеляційних скарг.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з урахуванням положень ч. 2 ст. 433 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим касаційні скарги обох захисників підлягають частковому задоволенню, а доводи ОСОБА_6 про неправильне застосування до ОСОБА_8 положень ч. 5 ст. 72 КК України буде можливо перевірити при новому апеляційному розгляді.

Також під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції повинен врахувати викладене, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційних скаргах, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                             ОСОБА_3