Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

07 лютого 2019року

м. Київ

справа № 686/17269/15-к

провадження № 51-2520 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженої                                         ОСОБА_6 ,

захисника                                          ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2015 року та ухвалу  Апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2016 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015240010003142 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , такої, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області  від 02 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2016 року апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_6    зараховано в строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення, період з 07 червня 2015 року по 21 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду встановлено, що 07 червня 2015 року, близько 18 год. 20 хв., ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ,  знаходячись на галявині, яка розташована між АЗС "ОККО", що по вул. Прибузькій, 1/1 м. Хмельницького та руслом річки Південний Буг, обоє перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, умисно, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_9  поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров`я потерпілої. При цьому ОСОБА_6 раптово  штовхнула ОСОБА_9 , внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на землю. В свою чергу, ОСОБА_8 , для того щоб потерпіла не могла чинити опір, присів на її тіло зверху, притиснув її коліном своєї ноги до землі, щоб остання не могла підвестись, та обхопивши своїми руками шию ОСОБА_9 почав її здушувати. Внаслідок вказаних протиправних дій,  ОСОБА_9 втратила свідомість, після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_8  заволоділи майном та грошовими коштами потерпілої, спричинивши їй шкоду на загальну суму 4032,08 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6   просить скасувати постановлені стосовно неї судові рішення першої та апеляційної інстанцій, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування доводів посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема стверджує, що під час ухвалення вироку, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.4 ст.95 КПК, обґрунтував свої висновки на показаннях потерпілої які вона  надавала під час досудового розслідування. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що всупереч вимогам кримінального процесуального закону, судове провадження під час апеляційної процедури було здійснено за відсутності потерпілої, адже остання не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Посилається на необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції та на невідповідність її вимогам статей 404, 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 вимоги касаційних скарг  підтримали  в повному обсязі та просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції   перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи засудженої щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог статті 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її  засуджено.

Відповідно до вимог ч.3 ст.370, п.2 ч.3 ст.374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до статті 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають встановленим в судових засіданнях обставинам.

Як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено,  доводиться,  окрім показань потерпілої ОСОБА_9 , які  є чіткими, послідовними, узгодженими,  також іншими доказами, зокрема:  протоколом огляду місця події від 07 червня 2015 року, у якому зафіксовано обстановку вчиненого, наявність паспортів засуджених на місці події, а також виявлення під час огляду у засудженої ОСОБА_6 жіночого дзеркальця, яке впізнала потерпіла ОСОБА_9 як те, яким заволоділи засуджені під час нападу; протоколом огляду від 07 червня 2015 року, згідно якого потерпіла надала працівникам міліції розірваний золотий ланцюжок;   висновком експерта №573 від 12 серпня 2015 року про характер та локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілої, а також даними молекулярно-генетичного дослідження від 21 серпня 2015 року   з яких встановлено,  що на поверхні футболки та майки, які були вилучені у засуджених, виявлені сліди крові потерпілої ОСОБА_9 .

Сторона захисту жодним чином не спростувала та не поставила під сумнів показання потерпілої. Хоча в судовому засіданні, під час допиту ОСОБА_9 була забезпечена можливість ставити їй запитання та спростовувати доводи.

Таким чином, суд оцінив показання потерпілої у сукупності із іншими доказами,  які є взаємоузгодженими, належними та допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2  ст. 187 КК України, її винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст.ст.404, 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засуджених та захисників  доводам, обґрунтовано відмовивши у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.  Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою, повністю відповідає вимогам  статей 370, 419 КПК України. А отже, доводи касаційної скарги засудженої про порушення апеляційним судом зазначених положень закону,   безпідставні.

Поряд з цим, надуманими є касаційні твердження засудженої про те, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані показаннями потерпілої, які вона надавала під час досудового розслідування.

Згідно ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового  засідання. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Так, із матеріалів провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 була допитана в судовому засіданні. Суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки, послався на показання потерпілої, які він безпосередньо сприймав під час судового  засідання, при цьому зіставив їх із показаннями ОСОБА_9 , які зафіксовані у протоколі слідчого експерименту,  проведеному  на досудовому слідстві, що не є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Заслуговує на увагу те, що протокол слідчого експерименту визнано судом належним та допустимим доказом, тому суд правомірно послався на цей доказ.

Що стосується посилань ОСОБА_6 на неналежне повідомлення потерпілої про день апеляційного розгляду, і як наслідок здійснення судового провадження під час апеляційної процедури  за відсутності ОСОБА_9 , то вони також не є слушними,  адже при перевірці встановлено  наявність в матеріалах кримінального провадження відповідної розписки ОСОБА_9 ,  що свідчить про те, що  остання була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Більше того, учасники судового провадження не заперечували проти проведення апеляційного розгляду за її відсутності.

Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, судом не встановлено.

У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2015 року та ухвалу  Апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2016 року  щодо неї – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                              ОСОБА_10