Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 552/500/18

провадження № 51-9276 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

засудженого                          ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника                                    ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги на вирок Київського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ст. 360 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.

ОСОБА_6 , не погоджуючись із указаним вироком, подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

26 вересня 2018 року Апеляційний суд Полтавської області ухвалою повернув ОСОБА_6 зазначену апеляційну скаргу з підстав пропущення строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що строк на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції ним пропущено із поважних причин, суд апеляційної інстанції його доводів не врахував та безпідставно відмовив у його поновленні.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру або виховного характеру може бути подана протягом тридцяти днів з дня їх проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими фактичними даними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Київського районного суду м. Полтава було ухвалено та проголошено 04 квітня 2018 року в присутності засудженого ОСОБА_6 , після чого, в той же день, останньому було вручено копію судового рішення та роз`яснено строк і порядок його оскарження (а.п. 152).

16 липня 2018 року ОСОБА_6 , не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

Мотивуючи причини пропуску вказаного строку, засуджений вказував на несвоєчасне відправлення його апеляційної скарги саме адміністрацією установи, де він утримувався під вартою. Разом із тим, ОСОБА_6 підтвердив подання ним апеляційної скарги лише 16 липня 2018 року.

З огляду на викладене, Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що засуджений, маючи можливість упродовж передбаченого законом строку реалізувати своє право на апеляційне оскарження вироку, цього не зробив, а причини пропуску строку, на які він указує, не підтверджені належними доказами.

Таким чином, 26 вересня 2018 року апеляційний суд, відмовивши в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку від 04 квітня 2018 року, діяв відповідно до приписів статей 113, 116, 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у їх взаємозв`язку.

Переконливих доводів на спростування зазначених висновків суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не міститься, а сама по собі незгода з вироком після того, як минув значний час з моменту його постановлення, не є такими обставинами, що ставлять під сумнів законність оспорюваної ухвали.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

З ураховуючи вищезазначене касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2018 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Київського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                             ОСОБА_3