Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 465/7493/15-к

провадження № 51-7050км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника

(в режимі відеоконференції)                  ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2017 року

та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140090002808, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого,

що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання

у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 101,54 грн та 5000 грн

у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, а також 2500 грн витрат на правову допомогу.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 вересня

2015 року близько 00:30 у квартирі АДРЕСА_2 під час сварки з ОСОБА_8 з великою силою тричі ударив долонею

по потилиці її малолітнього сина ОСОБА_9 , спричинивши останньому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (черепно-мозкова

травма, струс головного мозку).

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання зазначає, що суд обґрунтував вирок недопустимим доказом – висновком експерта від 30 вересня 2015 року № 1711, не зваживши на те, що в ньому відсутній опис проведених клінічних досліджень, не встановлено у підекспертного тілесних ушкоджень, а висновок про спричинення черепно-мозкової травми зроблено

без погодження зі слідчим на підставі довідок інших лікарів, які не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

На думку захисника, суд поклав в основу вироку також суперечливі показання свідка ОСОБА_8 щодо механізму нанесення ударів і необґрунтовано відмовив стороні захисту в призначенні комісійної судово-медичної експертизи, необхідної для усунення неповноти в попередньому експертному висновку. Захисник також вважає, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав

для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу законний представник потерпілого

ОСОБА_8 вважає її необґрунтованою та просить залишити

без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити,

а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі,

не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, місцевий суд дійшов відповідно

до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,

які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді малолітнім потерпілим ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_12 (лікар), експертом ОСОБА_13 , даними протоколів слідчих дій, висновком судової експертизи та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності – достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК.

При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав надані в суді потерпілим та свідком показання послідовними й такими,

що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей та узгоджуються

з висновком експертизи, і причин не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Тоді як показання обвинуваченого суд визнав непідтвердженими й такими,

що спростовуються наведеними у вироку доказами.

Всупереч доводам захисника місцевий суд не мав підстав для визнання недопустимим доказом висновку судово-медичної експертизи від 29 вересня

2015 року № 1711, складеного експертом Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи"

(т. 1, а.п. 175).

Так, вищезазначений висновок із дотриманням вимог статей 101, 102 КПК склала ОСОБА_13 , яка є кваліфікованим експертом із відповідною освітою та стажем роботи, згідно вимог Закону України "Про судову експертизу", ст. 69 КПК, внесена до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України,

будучи попередженою про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК.

Вказану експертизу було проведено з дотриманням Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 (далі – Правила), без залучення інших експертів, що захисник необґрунтовано вважає порушенням,

на підставі медичної документації (пункти 4.1., 4.4. Правил), виданої

за результатами попередніх оглядів потерпілого лікарями (виписка від 28 вересня 2015 року № 12847, довідка від 29 вересня 2015 року). Той факт, що експерт

при огляді потерпілого не виявив видимих тілесних ушкоджень, узгоджуються

з даними довідок лікарів, згідно яких у малолітнього потерпілого ОСОБА_9 діагностовано закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку.

Крім того, як убачається зі змісту цього висновку, предметом експертного дослідження були і медичні дані про лікування ОСОБА_9 внутрішньочерепної гіпертензії 2 ступеня у 2009 році. Отже, посилання захисника

у касаційній скарзі на те, що ці відомості не були предметом експертного дослідження, є безпідставними.

З огляду на це в судовому засіданні 07 вересня 2017 року місцевий суд розглянув клопотання сторони захисту про призначення комісійної судово-медичної експертизи у відповідності до вимог ст. 350 КПК та, вислухавши думки учасників судового провадження, відмовив у його задоволенні (т. 1, а.п. 182).

До того ж, із матеріалів кримінального провадження убачається,

що в тому ж судовому засіданні, а також у наступному засіданні 25 вересня

2017 року були допитані відповідно лікар ОСОБА_12 щодо проведення медичного огляду (т. 1, а.п. 177, 178), та експерт ОСОБА_13 , яка надала суду вичерпні відповіді на питання стосовно проведеної нею судово-медичної експертизи (т. 1, а.п. 201-204).

В апеляційному порядку справу розглянуто відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

На підставі наведеного Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального та матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду – вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2017 року

та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року

щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                        ОСОБА_3