Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

5 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 643/10692/16-к

провадження № 51-1388км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                        ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого                                    ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця м. Харкова, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК  раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115  КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115  КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано  у строк покарання його попереднє ув`язнення з 12 квітня 2016 року до 31 березня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком,  ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 11 квітня                     2016 року близько 23-00 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в гостях у свого знайомого ОСОБА_8 , під час спільного вживання з останнім алкогольних напоїв та раптово виниклої між ними сварки, діючи умисно, взяв зі столу ніж та завдав ним один удар у шию                      ОСОБА_8 .   Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого, діючи умисно, бажаючи спричинення смерті потерпілому, завдав вказаним кухонним ножем ще три удари в життєво-важливий орган ОСОБА_8 , а саме в ділянку верхньої частини грудної клітини зліва.

Після спричинення вказаних ножових поранень потерпілому ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , вважаючи, що він вчинив всі дії, які були необхідні для доведення свого злочинного умислу на умисне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8 до кінця, з місця вчинення злочину втік та вжив заходів на позбавлення від предмета злочину– зазначеного кухонного ножа. Однак, кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме внаслідок своєчасного надання медичної допомоги.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року)                            ОСОБА_7 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 1 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, недоведеність його винуватості у вчиненому злочині, порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді першої  інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку доводам апеляційної скарги засудженого належної оцінки не дав, залишивши ці доводи без належного спростування, всупереч вимогам                                ст. ст. 370, 420 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи своєї касаційної скарги та доповнень до неї та просив задовольнити її у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_6 в режимі відеоконференції підтримала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 .

Прокурор просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі та доповненнях, суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 убачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Разом із тим, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину зроблено                              з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК.

Так, висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 суд дійшов на підставі аналізу показань самого засудженого, який, хоча вину свою не визнав, втім не заперечував, що під час спільного вживання спиртних напоїв з потерпілим у них виникла сварка, під час якої він з необережності завдав потерпілому поріз шиї, а інші тілесні ушкодження потерпілий отримав під час падіння зі стільця; показань потерпілого ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 під час сварки утримував його голову та порізав шию, після чого завдав ножем декілька ударів у груди; показаннями свідка ОСОБА_9 , яка бачила як ОСОБА_8 із засудженим разом вживали спиртні напої, потім почали сваритись, а коли вона відволіклась - вже побачила пораненого потерпілого; даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 12.04.2016 та фототаблицями до нього; висновку експерта від 30.05.2016; висновку комісійно-медичної експертизи від 09.08.2016; протоколі проведення слідчого експерименту від 18.04.2016 під час проведення якого, ОСОБА_7 показав квартиру, в якій спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 та місце, куди він викинув кухонний ніж, яким спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження; протоколі проведення слідчого  експерименту за участю ОСОБА_7 від 10.06.2016, під час якого він показав та пояснив про обставини спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень; висновку експерта від 23.06.2016 року, відповідно до якого доводи ОСОБА_7 про те, що потерпілий міг сам завдати собі удари ножем при падінні не відповідають судово-медичним даним; висновкам експерта від 07.05.2016, 10.05.2016, 17.05.2016 та  іншими доказами.

Дослідивши вказані докази, суд визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_8 .

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7  за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115  КК кваліфіковані правильно.

Доводи ОСОБА_7  про те, що удар ножем у шию засуджений завдав потерпілому випадково, а інші удари  потерпілий сам собі спричинив під час падіння, були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження. Так, суд першої інстанцій правильно зазначив, що показання засудженого  щодо необережності його дій по відношенню до потерпілого є неспроможними, оцінюються судом критично та не знаходять свого підтвердження під час судового розгляду.

Також, належним чином було перевірено доводи засудженого про те, що він викликав швидку медичну допомогу, що, на його думку, свідчить про те, що він не мав умислу на вбивство. Ці доводи є аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі та доповненнях до неї, належним чином перевірялись судами. Так, судом першої інстанції враховано й поведінку засудженого після вчинення злочину. Зокрема, суд встановив, що засуджений після скоєного забрав з місця вчинення злочину кухонний ніж, яким завдавав удари, перевдягнувся у чистий одяг та викинув ніж по дорозі додому, що свідчить про те, що він  намагався приховати сліди злочину, що, у сукупності з іншими доказами, підтверджує наявність у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого. З чим погоджується й суд касаційної інстанції.

Апеляційний суд, переглянувши вирок в межах апеляційних скарг та постановив ухвалу, яка відповідає кримінальному процесуальному закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3 серпня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                               ОСОБА_3