Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа № 125/1133/17

провадження № 51- 4103км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                            ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року щодо               ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020080000182, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Браїлів Жмеринського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Барського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Апеляційний суд Вінницької області скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та 16 листопада 2017 року ухвалив свій вирок, яким визнав його винним за ч. 2 ст. 286 КК та призначив ОСОБА_6 покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 15 квітня 2016 року приблизно о 17-ій годині 00 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем "ВАЗ 21043", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою м. Любар – м. Нова Ушиця, яка проходить через с. Іванівці Барського району Вінницької області у напрямку м. Бар, порушив вимоги п. 2.9 (а), 10.1 Правил дорожнього руху та не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод для руху або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, допустивши зіткнення з мотоциклом "KanuniSavage", реєстраційний номер

НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зіткнення транспортним засобів ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції (далі – прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовує прохання тим, що апеляційний суд ухвалив рішення тільки про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, залишивши в решті вирок нижчої інстанції без змін, проте у резолютивній частині свого рішення вказав про скасування вироку місцевого суду повністю, внаслідок чого порушив вимоги ч. 2 ст. 420, ст. 407 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

На касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 подав пояснення, в якому просить задовольнити її частково, вирок апеляційного суду щодо нього змінити, прийняти рішення про позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік, починаючи з дня ухвалення вироку місцевого суду, тобто з 21 серпня 2017 року. В додатковому поясненні ОСОБА_6 , долучивши ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року про звільнення його від основного покарання в зв`язку із закінченням іспитового строку, вказуючи на обставини, що пом`якшують покарання, та особисту потребу в користуванні автомобілем за станом здоров`я, просить врахувати наведене, взявши до уваги, що фактично він відбув додаткове покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою, просив вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно з ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок місцевого суду заступником прокурора Вінницької області було подано апеляційну скаргу, в якій порушувалося питання про скасування вироку щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та ухвалення нового вироку й призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Апеляційний суд, зазначивши про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, кваліфікації його дій, виду та розміру основного покарання, призначеного ОСОБА_6 , та застосування ст. 75 КК, правильно погодився з доводами апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області про безпідставне незастосування місцевим судом додаткового покарання.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, а відтак, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання з постановленням в цій частині нового вироку.

При цьому апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області та у відповідності до ст. ст. 407, 420 КПК ухвалив свій вирокщодоОСОБА_6 , яким, визнавши його винним за ч. 2 ст. 286 КК та обравши покарання у розмірі, визначеному судом першої інстанції, призначив йому додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки та звільнив на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Отже, апеляційний суд, хоча й не вказав про скасування вироку Барського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року щодо ОСОБА_6 лише в частині призначеного йому покарання, проте викладений ним зміст резолютивної частини вироку не викликав суперечності при його виконанні.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок апеляційного суду в частині призначення ОСОБА_6 додаткового покарання було звернуто до виконання та відповідно до повідомлення, яке надійшло 11 грудня 2017 року до місцевого суду, від т.в.о. начальника Барського РС з питань пробації Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України прийнято до виконання. А в частині відбуття основного покарання ОСОБА_6 звільнено від відбування в зв`язку із закінченням іспитового строку (а.п. 166, 169).

Тому колегія вважає, що зазначена апеляційним судом помилка є явно технічною, що на законність та обґрунтованість прийнятого рішення не впливає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Тому касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441–442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                  ОСОБА_3