Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа № 362/1591/16-к

провадження № 51-615км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз – вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2016 року за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки          6 місяців з іспитовим строком тривалістю 3 роки; вироком Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у висунутому обвинуваченні за ч. 3  ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з недоведенням досудовим слідством вчинення ОСОБА_7 16 березня 2016 року таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше сховище.

Згідно з вироком,органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, 16 березня 2016 року о 14.00, діючи повторно, через хвіртку проник на територію ділянки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 лінії садового товариства Глеваха – 1, що в с. Глеваха Васильківського району Київської області, звідки таємно викрав електродвигун, який належить ОСОБА_8 , чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 1 777 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК, оскількивиправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК, суд першої інстанції не дав в своєму рішенні оцінки всім доказам сторони обвинувачення і не зазначив, з яких підстав окремі з них відкидає. Стверджує про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 23, 404,              419 КПК, оскільки за наявності клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, апеляційний суд безпосередньо їх не дослідив.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримала частково та просила скасувати лише ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з положеннями ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

У силу ст. 92 КПК обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

За змістом ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилось, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення у таємному викраденні майна з території ділянки АДРЕСА_2 , вчиненому повторно та поєднаному з проникненням у інше сховище.

Під час судового розгляду прокурор обвинувачення не змінював, додаткове обвинувачення не висував.

У судовому засіданні, суд першої інстанції у відповідності до ст. 94 КПК дослідив усі надані докази, в межах висунутого обвинувачення, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність досудовим слідством вчинення ОСОБА_7 16 березня 2016 року з території ділянки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 лінії садового товариства Глеваха – 1, в с. Глеваха Васильківського району Київської області, таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше сховище.

Зокрема такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілого                    ОСОБА_8 , котрий повідомив про вчинення в нього крадіжки з ділянки № 4 лінії 7 садового товариства Глеваха – 1; показань ОСОБА_7 , який категорично заперечував вчинення ним крадіжки з території ділянки № 4, 7 лінії та пояснив, що електродвигун взяв на території 5 ділянки лінії 8 товариства; показань свідка ОСОБА_9 , який неодноразово вказував на те, що бачив, як ОСОБА_7 виносив сумку з електродвигуном з території 5 ділянки лінії 8 товариства, а також даних протоколів слідчих експериментів, під час яких ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підтвердили, що електродвигун останній виніс з території ділянки № 5 лінії 8. При цьому версія вчинення крадіжки з ділянки № 5 лінії 8 товариства органами досудового розслідування не перевірялася і ОСОБА_7 таке обвинувачення не висувалося.

Крім того, як обґрунтовано зазначено у вироку, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити точну дату вчинення кримінального правопорушення 16 березня 2016 року чи 19 березня 2016 року, оскільки в наданих стороною обвинувачення процесуальних документах зазначені різні дати вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, суд касаційної інстанції погоджується з висновком про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК саме ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Апеляційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження, виходячи зі змісту висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, правильно залишив виправдувальний вирок ОСОБА_10 без зміни,з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Також, у касаційній скарзі прокурор не наводить достатніх обґрунтувань, щодо необхідності в розумінні ч. 3 ст. 404 КПК повторного дослідження доказів, а тому колегія суддів приходить до переконання, що посилання прокурора на порушення судом апеляційної інстанцій вимог ст. 23 КПК є необґрунтованим.

Оскільки неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, не встановлено, тому підстав для скасування чи зміни судових рішеньнемає.

Враховуючи наведене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу                 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня            2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, акасаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                   ОСОБА_3