Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 548/309/15-к

провадження № 51-7091 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ФОП ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_8 у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9 на користь: Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського в розмірі 2 360 грн 50 коп та Хорольської центральної районної лікарні – 371 грн 54 коп.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь:

- Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 460 932 грн 05 коп на відшкодування матеріальної шкоди;

- ОСОБА_10 130 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_11 130 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_12 125 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

По справі вирішено долю судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ФОП ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задоволено.

Змінено вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 у частині вирішення долі речового доказу - автомобіля "МАН 19.460", державний номер НОМЕР_1 .

У порядку ст. 404 КПК України вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року щодо ОСОБА_8 змінено, ухвалено автомобіль "Тойота Ленд Крузер Прадо", державний номер НОМЕР_2 , який зберігається на території Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, повернути ОСОБА_6 після відшкодування ним збитків СП "Полтавська газонафтова компанія" в розмірі 460 932 грн 05 коп.

У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 08 грудня 2014 року, керуючи належним ОСОБА_6 технічно справним транспортним засобом – вантажним автомобілем "МАН 19.460", державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "Трайлор", державний номер НОМЕР_3 , рухаючись у Хорольському районі Полтавської області по проїзній частині на 236 км + 244 м автошляху "М-03 Київ-Харків-Довжанський" у напрямку з м. Києва до м. Харкова, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5 "б", 12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого втратив можливість контролювати рух свого транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, створив небезпеку для руху автомобіля марки "Тойота Ленд Крузер Прадо", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 . Після цього автомобіль "МАН 19.460", продовжуючи рух, виїхав ліворуч відносно свого напрямку руху за межі проїзної частини і передньою частиною транспортного засобу допустив зіткнення із лівою боковою частиною автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо".

У результаті дорожньо-транспортної водій автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо" ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, а пасажир даного транспортного засобу - ОСОБА_9 – отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ФОП ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями в частині вирішення цивільних позовів, просить їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Свої вимоги адвокат ОСОБА_7 мотивує тим, що судовий розгляд у суді першої інстанції був проведений без представника цивільного відповідача ФОП ОСОБА_6 . Посилається на неналежне повідомлення цивільного відповідача, як учасника процесу про час та дату судовий розгляд на 14 листопада 2017 року. Крім того, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що судові інстанції неправильно розв`язали цивільні позови, прийнявши до розгляду неналежним чином оформлені цивільні позови та не звернувши уваги на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про перебування на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 із ФОП ОСОБА_6 у трудових відносинах.

На касаційну скаргу представника цивільного відповідача ФОП ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 представником потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 – адвокатом ОСОБА_14 та представником цивільного позивача СП "Полтавська газонафтова компанія" – ОСОБА_15 подано письмові заперечення, в яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів представника цивільного відповідача, наведених у касаційній скарзі, про неправильне вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, то вони є безпідставними.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником  під час виконанням ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з матеріалами кримінального провадження потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та представник цивільного позивача СП "Полтавська газонафтова компанія" до початку судового розгляду в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України, подали цивільні позови до ФОП ОСОБА_6 з тих підстав, що ОСОБА_8 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував із вказаним приватним підприємцем у трудових відносинах, що підтверджується показаннями засудженого, копією трудового договору від 04 грудня 2014 року, зареєстрованого 10 грудня 2014 року Бориспільським міскрайонним центром зайнятості, тому доводи представника цивільного відповідача про безпідставне стягнення з ФОП ОСОБА_6 відшкодування заявлених цивільних вимог, не ґрунтуються на вказаних вимогах закону.

Суд першої інстанції, як убачається з мотивувальної частини вироку, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи в повному обсязі цивільний позов цивільного позивача СП "Полтавська газонафтова компанія" про стягнення матеріальної шкоди та частково – цивільні позови ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди з ФОП  ОСОБА_6 , виходив із конкретних обставин провадження, в тому числі засад розумності, виваженості та справедливості, їх розмір відповідає ступеню завданих їм матеріальних та моральних збитків, зокрема, з урахуванням доказів про понесення цивільним позивачем матеріальних витрат, а також фізичних та моральних страждань, які перенесли потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Зокрема, суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, обґрунтовано врахував те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 втратили сина та чоловіка – ОСОБА_13 , що знищило їхні усталені родинні стосунки з загиблим, позбавило турботи і опіки, потерпіла ОСОБА_12 у зв`язку з визнанням її чоловіка ОСОБА_9 недієздатним фактично втратила єдиного годувальника їхньої сім`ї, в якій є двоє малолітніх дітей.

Суд вважає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1172 ЦК України, статей 127-129 КПК України, а рішення в цій частині є обґрунтованим.

Доводи адвоката ОСОБА_7 про судовий розгляд у суді першої інстанції без участі представника цивільного відповідача ФОП ОСОБА_6 та неповідомлення цивільного відповідача як учасника процесу по час та дату судового розгляду на 14 листопада 2017 року, не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки представник брав участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ФОП  ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 , доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414, КПК України ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, з чим погоджується й Суд.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ФОП ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                           ОСОБА_3