Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 234/5630/17

провадження № 51-5878км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                                         ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_7 , на вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017050390000926 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Мали Турали Тарського району Омської області Російської Федерації, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 11 вересня 2017  року ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зі  встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

За вироком Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року вирок місцевого суду від 11 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 у частині звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано, ухвалено новий вирок, яким призначено їй за ч. 3 ст. 309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без змін.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні злочину, за який її було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 20 травня 2016 року ОСОБА_7 за місцем свого проживання в домоволодінні на АДРЕСА_1 побачила на городі 30 кущів дикорослих конопель. 15 жовтня 2016 року, коли ці рослини виросли, близько 12:00 ОСОБА_7 обірвала з них листя, тим самим незаконно придбала наркотичний засіб в особливо великих розмірах, та поклала висихати в літній кухні на території домоволодіння. 25 жовтня 2016 року близько 14:00 ОСОБА_7 в літній кухні зазначеного домоволодіння розфасувала висохле листя дикорослих конопель у 23 поліетиленові пакети та одну скляну банку з написом "Майонез", які поклала зберігати в коморі будинку, де проживає, тим самим незаконно виготовила та зберігала наркотичний засіб в особливо великих розмірах без мети збуту для особистого вживання.

30 березня 2017 року в період часу з 20:50 до 21:40 під час проведення обшуку співробітники поліції в коморі будинку виявили та вилучили речовину рослинного походження масою 3730,13 г – особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (вагою в перерахунку на суху речовину 3372,7 г), яку ОСОБА_7 незаконно умисно придбала, виготовила та зберігала в особливо великих розмірах для особистого вживання, без мети збуту.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду змінити, призначити ОСОБА_7 покарання, не пов`язане з  позбавленням волі. Зазначає, що, на його думку, місцевий суд, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, дійшов обґрунтованого висновку, що таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Крім того, вказує, що апеляційний суд помилково вказав у  вироку, що ОСОБА_7 перебуває на обліку у лікаря нарколога та вживає наркотичні речовини, а тому просить суд касаційної інстанції врахувати незадовільний стан здоров`я засудженої та пом`якшити їй покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за  який її засуджено, та кваліфікація її дій у касаційній скарзі захисника не  оскаржуються.

Доводи захисника про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання є  непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і  обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи реальне покарання ОСОБА_7 , апеляційний суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу винуватої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, зберігала наркотичні засоби у кількості, що перевищує установлений законом особливо великий розмір, перебуває на обліку у лікаря онколога, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває. За таких умов апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції частини статті, за якою її визнано винуватою.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для її  виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Твердження захисника в касаційній скарзі про те, що у вироку апеляційного суду помилково зазначено, що ОСОБА_7 перебуває на обліку у лікаря нарколога та  вживає наркотичні речовини, не ґрунтується на судових рішеннях та, на думку колегії суддів, не є тією обставиною, яка впливає на правильність рішення суду апеляційної інстанції, та яка є безумовною підставою для скасування судового рішення, що передбачено ст. 412 КПК України.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, а також те,  що  засуджена ОСОБА_7 вчинила тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що порушується питання в касаційній скарзі захисника.

Оскільки в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, то скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирок апеляційного суду є мотивованим та повною мірою відповідає вимогам ст.  420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування вироку апеляційного суду, зокрема, й тих, на які посилається захисник у касаційній скарзі, у провадженні не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                ОСОБА_3