Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 343/2153/17

провадження № 51-6613 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Оболоня Долинського району

Івано-Франківської області, який мешкає

за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених частина 1, 2, 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за:

- ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розміні п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн,

- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,

- ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання та ухвалено новий, яким призначено ОСОБА_7 покарання за:

- ч. 1 ст. 185 КК України – до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 1 700 грн,

- ч. 2 ст. 185 КК України – до покарання у виді арешту на строк 4 місяці,

- ч 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 червня 2017 року, знаходячись у під`їзді № 2 на АДРЕСА_2 , діючи умисно, шляхом перекушування металевого тросу, за допомогою якого був прикріплений транспортний засіб до поруччя сходової клітки, таємно викрав велосипед марки "Шторм", що належав ОСОБА_8 , заподіявши потерпілій майнової шкоди в розмірі 1 000 грн.

Крім того, 23 серпня 2017 року ОСОБА_7 , знаходячись поблизу будинку № 4 по вул. Довбуша в м. Долина Івано-Франківської області, діючи повторно, із припаркованого автомобіля марки "Фіат", державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , шляхом розбиття вікна, таємно, повторно викрав перфоратор марки "DWTHammer" та набір гайкових ключів, заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 2 200 грн.

Крім того, 30 серпня 2017 року ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні магазину "Века" по вул. Чорновола, 7 у м. Долина Івано-Франківської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав велосипед марки "Азімут Віжен", що належав ОСОБА_10 , заподіявши потерпілому майнової шкоди в розмірі 2 000 грн.

Крім того, 08 вересня 2017 року ОСОБА_7 , діючи повторно, шляхом пошкодження металевої сітки огорожі паркану проникнув на охоронювану територію Долинського дошкільного навчального закладу комбінового типу "Золота Рибка", що на вул. С.Бандери в м. Долина Івано-Франківської області, звідки таємно викрав 5 решіток та візок із металу, заподіявши навчальному закладу майнової шкоди на загальну суму 365 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить його змінити, пом`якшити ОСОБА_7 покарання до розміру, який був визначений судом першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує, що суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не врахував усіх обставин, що пом`якшують покарання, даних про особу обвинуваченого та думки потерпілих, та призначив надмірно суворе покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі захисником не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_7 остаточний захід примусу на підставі ст. 70 КК України у виді обмеження волі на певний строк, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, негативне ставлення до вчиненого та невелику вартість викраденого майна, думку потерпілих, які просили його суворо не карати, наявність обставин, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також позитивні дані про особу винного.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, визначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання за вчинення ним злочинів, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК України, у виді обмеження волі на строк 3 роки, дотримався вимог статей 65-67, 69, 70 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника, Суд не знаходить.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                       ОСОБА_3