Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 740/2655/17

провадження № 51-6692 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

представника потерпілої             ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2018 року у кримінальному                       провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань                                                         за № 12015270180001876, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився, проживає та зареєстрований                           на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня                   2018 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію           у 2016 році" ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Стягнуто зі ОСОБА_8 до місцевого бюджету м. Ніжина Чернігівської області 10369 грн 59 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 . Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_7 68490 грн 78 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн в рахунок моральної шкоди та 25000 грн витрат на правову допомогу.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому,                                             що він 08 листопада 2015 року о 14.39, керуючи автомобілем "ВАЗ-211040" державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Широкомагерській поблизу  буд. №23/2 у м. Ніжині Чернігівської області зі швидкістю 65 км/год.,                 в порушення вимог п. 2.3, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху зі швидкістю,                  яка перевищувала дозволену, проявивши неуважність та несвоєчасно відреагувавши на зміну дорожньої обстановки при виникненні перешкоди,                    яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив своєчасних заходів                        до зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження з ознакою небезпечних для життя.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання змінено. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_8 звільнено від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.                        У частині стягнення із ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями представник потерпілої ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку представника потерпілої, апеляційним судом безпідставно застосовано                           п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнено                       ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання. Крім того, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону вважає скасування вироку в частині цивільного позову з призначенням нового судового розгляду                 у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Позиції інших учасників судового провадження

Представник потерпілої ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати                              та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_8 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК, вид та розмір призначеного засудженому покарання, а також рішення про звільнення від відбування основного покарання на підставі акту амністії, у касаційній скарзі не оспорюються.

Разом із цим, доводи представника потерпілого про неправильне застосування апеляційним судом положень Закону України "Про амністію у 2016 році" у частині звільнення засудженого від відбування призначеного йому додаткового покарання є безпідставними.

Так, відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК, особи визнанні винним у вчиненні необережного злочинну, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили – не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким                                не виповнилось 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

При цьому відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування амністії                            в Україні" та ст. 15 Закону України "Про амністію у 2016 року" особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільненні від відбування основного   і додаткового покарання.

Таким чином, звільнивши ОСОБА_8 на підставі п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, апеляційний суд діяв у межах, визначених законом.

Підстав для скасування відповідного рішення апеляційного суду, прийняття якого по суті є правом суду та пов`язане із реалізацією наданих йому державою дискреційних повноважень, колегія суддів не вбачає.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи касаційної скарги про незаконність ухвали апеляційного суду у зв`язку зі скасуванням вироку в частині вирішення цивільного позову.

Як убачається з матеріалів справи, встановивши за результатами апеляційного провадження відсутність належних доказів на підтвердження заявленого потерпілою розміру заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, апеляційний суд правильно скасував вирок у цій частині з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства. Таке рішення не перешкоджає подальшому провадженню у справі та забезпечить належну реалізацію прав потерпілої.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам                ст. 419 КПК. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для її скасування, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6   – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                ОСОБА_3