Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 219/3403/15-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/775/318/2018

Провадження № 51 – 6732 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                              ОСОБА_5 ,

засудженого                                                          ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,

його захисника                                                                 адвоката ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,

потерпілого                                                            ОСОБА_8 ,

його представника                                               адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015050150000787 від 01 березня 2015 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карло-Лібкнехтовська Артемівської міської ради Донецької області, раніше не судимого, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 березня 2018 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_6 звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк     5 років та від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 18 418 гривень 55 копійок  у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 гривень у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави: витрати на проведення експертизи      № 460 від 27.04.2015 року в розмірі 613 гривень 80 копійок; витрати на проведення експертизи № 1/19-60 від 14.11.2016 року в розмірі 439 гривень 80 копійок; витрати на проведення експертизи № 1/19-200 від 03.07.2017 року в розмірі 494 гривень 35 копійок.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 01 березня 2015 року приблизно о 16 годині 45 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем "Lexus IS250", д.р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Луначарського з боку вул. Жовтнева в напрямку вул. 60 років Жовтня в м. Соледар Донецької області, в порушення вимог п.п. 12.1,12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, будучи неуважним, належним чином не враховуючи дорожню обстановку та не реагуючи на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, рухаючись зі швидкістю понад 126,6 км/год на закругленні проїжджої частини вул. Луначарського вліво відносно напрямку руху автомобіля, не обрав безпечну швидкість свого руху, перевищив дозволену максимальну швидкість у межах населеного пункту, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини вправо, де навпроти будинку № 3 по вказаній вулиці скоїв наїзд на перешкоду - споруду зупинки громадського транспорту "Дачі", в якій в той час перебувала пішохід ОСОБА_10 .

В результаті вказаної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в травматологічному відділені Артемівської ЦРЛ.

Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог п.п. 12.1, 12.4, 12.9(б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причино - наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді смерті ОСОБА_10 .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07 березня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 та змінено вирок суду щодо ОСОБА_6 в частині прийнятого рішення щодо розміру стягнення моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 1 000 000 гривень в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині прийнятого рішення щодо вирішення цивільного позову, залишивши в силі вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2017 року, а в іншій частині просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 128 ч. 5, 370 КПК України та її, на думку засудженого, постановлено без врахування вимог ст. 404 ч.ч. 1, 2 КПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення зазначених вимог ст. 404 КПК України вийшов за межі вимог апеляційної скарги потерпілого та самостійно визначив підстави, з яких необхідно збільшити розмір відшкодування завданої потерпілому злочином моральної шкоди до 1 000 000 гривень.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_8 вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу засудженого та просили її задовольнити.

Потерпілий і його представник у судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги, вважали її необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судове рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про неправильне вирішення судом апеляційної інстанції цивільного позову, внаслідок чого з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 було стягнуто суму, яка є завищеною і такою, що визначена без належного врахування дійсних обставин справи, не відповідають встановленим судами фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 418 ч. 2 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 408 ч. 1 п. 3 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

Відповідно до ст. 129 ч. 1, ст. 374 ч. 3 п. 2 абз. 7 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Врахувавши такі вимоги закону, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_8 моральної шкоди, а рішення в цій частині прийнято без врахування усіх обставин.

Врахувавши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого ОСОБА_8 у зв`язку з втратою доньки, істотність вимушених змін у його житті, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на його користь 1 000 000 гривень моральної шкоди, змінивши вирок суду першої інстанції в цій частині.

При цьому, таке рішення прийнято апеляційним судом в межах заявленого позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 та в межах доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 .

Втрата життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони,не може бути відшкодоване у будь-якому еквіваленті через незворотність смерті, проте шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, внаслідок якого настала смерть людини, може і повинна бути компенсована близьким родичам або членам сім`ї такої особи.

Ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 щодо стягнення моральної шкоди узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілого ОСОБА_8 , встановлених судом при дослідженні всіх обставин справи та відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 , скасування або зміни ухвали апеляційного суду в частині прийнятого рішення щодо цивільного позову колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині прийнятого рішення щодо цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6  – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |