Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 195/445/17

провадження № 51-6561 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000002, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 01 січня 2017 року, близько 01.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21063" д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гагаріна зі сторони вул. Пушкіна в с. Тарасівка в напрямку с. Зелений Гай, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(б), 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого, виїхав на праве, відносно напрямку руху, узбіччя та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який рухався по правому узбіччю. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просить судові рішення щодо нього змінити у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та призначити останньому більш м`яке. Як на підставу для прийняття такого рішення вказує, що судами під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в повній мірі не враховано, що останній вчинив кримінальне правопорушення з необережності, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, а також те, що засуджений має на утримані непрацездатних батьків, що на думку захисника, є обставинами, які пом`якшують покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286  КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, врахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого ОСОБА_7 злочину, наслідком яких стала загибель однієї людини, дані про особу винного, який раніше не судимий, злочин вчинив вперше та з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках не перебуває.

Суд обґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також відсутність обставин, які пом`якшують покарання. При обранні виду та розміру покарання взято також до уваги і думку потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання.

Врахувавши всі зазначені обставини, в тому числі і ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши ОСОБА_7 покарання у межах санкції статті інкримінованого злочину.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання є обґрунтованим, законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням зазначеного, підстав для задоволення скарги захисника про пом`якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені захисником в апеляційній скарзі доводи, які, за своїм змістом, аналогічні доводам касаційної скарги захисника, належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для  зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника  немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                               ОСОБА_3