Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 446/2051/15-к

провадження № 51-4821 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –       ОСОБА_1 ,

суддів:                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора    ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на вирок Буського районного суду Львівської області від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013150220000075 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Буського районного суду Львівської області від 18 липня 2017 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 26 квітня 2009 року приблизно о 18 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території господарства по АДРЕСА_2 , діючи з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , умисно наніс останньому удари руками по голові та тілу, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 12 грудня 2017 року зазначений вирок залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції у виправдувальному вироку не надав жодної оцінки ряду досліджених доказів сторони обвинувачення, не взяв до уваги показання експерта в суді та не навів належних мотивів на спростування показань свідків, які вказували на ОСОБА_6 як на особу, яка наносила удари потерпілому. Суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, належним чином не обґрунтував свої висновки щодо законності рішення про виправдання ОСОБА_6 , не звернув увагу на наявність суперечностей у вироку, не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та не навів мотивів відмови у її задоволенні.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_8 частково підтримав касаційну скаргу прокурора, просив скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 370, 419 КПК України та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що суд першої інстанції не надав оцінку дослідженим протоколам слідчих дій, не проаналізував показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , висновки судово-медичних експертиз та показання експерта, які надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Суд апеляційної інстанції детально зазначив в мотивувальній частині ухвали вказані доводи апеляційної скарги прокурора, проте належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив її без задоволення, обмежившись лише загальними фразами про те, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з`ясував всі обставини справи.

Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що суд першої інстанції,  дослідивши письмові докази та показання свідків, в яких містяться суперечливі дані про дату та час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, так і не усунув протиріччя, тобто належним чином не з`ясував обставини, які підлягають доказуванню.

Зокрема, місцевий суд, надаючи критичну оцінку показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо дати, часу та обставин заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , зазначив у вироку, що цих свідків не було 25 квітня 2009 року в с. Стрептів в гостях у ОСОБА_11 , оскільки вони приїхали до неї в суботу. Такий висновок є суперечливим, оскільки 25 квітня 2009 року припадало саме на суботу.

Апеляційний суд лише формально констатував, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Надання переваги одним показанням над іншими суди не мотивували та жодним чином не співставили їх з іншими доказами.

Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч.4 ст.94 КПК України, дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення як докази документи, зокрема протоколи відтворення обстановки й обставин події, які проведені за участю свідків, не можуть братися до уваги, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Разом із тим, такий висновок не ґрунтується на законі та протирічить пункту 8 Перехідних положень КПК України, відповідно до якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Слід зазначити і про те, що судами не перевірені повноваження прокурора, який 29 липня 2015 року затвердив обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та брав участь у провадженні в суді першої інстанції, оскільки постанова заступника прокурора Кам`янка-Бузького району Львівської області ОСОБА_13 від 10 липня 2014 року щодо покладення повноважень прокурора у цьому кримінальному провадженні на ОСОБА_14 не містить підпису особи, яка прийняла цю постанову.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має врахувати викладене, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, і відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова   Верховного   Суду   набирає   законної   сили   з   моменту   проголошення,   є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_15                                 ОСОБА_2                                          ОСОБА_3