Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17 січня 2019 р.

м. Київ

справа №562/3416/14-к

провадження № 51-5572км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                      ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                              ОСОБА_5 ,

захисників (в режимі відеоконференції)        ОСОБА_6 та ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  №12013190130000905 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Здолбунів Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців. За ч. 3 ст. 185,     ч. 1 ст. 304 КК України виправдано у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 14 червня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. З                           21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо яких касаційні скарги не подані та судові рішення не оскаржуються.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він                   у квітні 2014 року в нічний час, маючи умисел на заволодіння чужим майном, у будинку по АДРЕСА_2 таємно заволодів майном, яке належало ОСОБА_10 , спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2495 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2018 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно незарахував йому з 21 червня 2017 року у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до вступу вироку в законну силу.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій та призначеного покарання, в касаційній скарзі засудженого не оспорюється.

Що стосується доводів засудженого про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, то вони заслуговують на увагу.

Частиною 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року           № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання", яка була чинною на час вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, було визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, де до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 учинив інкримінований йому злочин у період чинності редакції ч. 5 ст. 72 КК України, передбаченої ЗУ № 838-VIII, з огляду на ст. 5 КК України,     ч. 1 ст. 58 Конституції України, зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання має здійснюватись відповідно до вказаної норми закону.

Крім того, така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 29 серпня 2018 року, згідно з яким, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання, застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII , в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд зарахував                  ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили, однак з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, що суперечить вимогам положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.

Апеляційний суд при перегляді даного кримінального провадження за апеляцією засудженого ОСОБА_7 не звернув уваги на порушення вимог закону, тим самим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - не застосував закон, який підлягає застосуванню, що відповідно п. 2 ч.1 ст.438 КПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 441 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 01 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити. На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII додатково зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 01 березня 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті судове рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_11                                                  ОСОБА_2                                               ОСОБА_3