Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

15 січня 2019 року

м. Київ

справа № 487/3268/17

провадження № 51-9090км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                        ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016150030002221 та № 12017150030001713, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої: 21 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) – до штрафу в розмірі 850 грн; 13 лютого 2017 року за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК на підставі ч. 4 ст. 70 КК – до позбавлення волі на строк 1 рік, звільненої на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; 25 липня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК на підставі ст. 71 КК – до позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2017 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 186 КК – до позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 185 КК – до позбавлення волі на строк 2 роки.

Постановлено на підставі ч. 4 ст. 70 КК виконувати самостійно покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, призначене

ОСОБА_7 за цим вироком, та покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік із застосуванням ст. 75 КК на строк 1 рік, призначене їй за попереднім вироком від 13 лютого 2017 року.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарання за ч. 2 ст. 185 КК за цим вироком і вироком

від 13 лютого 2017 року ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених за цим вироком та попереднім вироком від 25 липня 2017 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_7 на користь

ПП "Таврія Плюс" 1274 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Апеляційний суд Миколаївської області 29 серпня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженій покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком від 25 липня 2017 року – позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Судовими інстанціями встановлено, що 29 січня 2016 року близько 17:00 на перехресті вул. Курортна та Генерала Карпенка у м. Миколаєві ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 (засуджений за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року) відкрито викрала у малолітнього ОСОБА_9 мобільний телефон "Мейзу М2 міні", заподіявши

ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 3282 грн.

Крім того, 09 квітня 2017 року близько 17:30 ОСОБА_7 , перебуваючи у ТЦ "Лазурний" у супермаркеті "Таврія Плюс", розташованому на

вул. Лазурній, 17 у м. Миколаєві, таємно викрала 5 блоків цигарок на суму

1274 грн, заподіявши ПП "Таврія Плюс" матеріальної шкоди на зазначену суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 через м`якість і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 186 КК за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість. На його думку, апеляційний суд (ураховуючи обставини справи та дані про особу винної) мав достатні підстави для призначення їй більш суворого покарання як за цією нормою закону, так і за сукупністю злочинів. Крім того, прокурор стверджує, що фактично залишаючи без зміни вид і розмір призначеного місцевим судом ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК та за сукупністю злочинів, суд апеляційної інстанції мав викласти своє рішення у формі ухвали та за наслідками апеляційного розгляду змінити, а не скасувати вирок місцевого суду в частині призначеного засудженій покарання, ухвалюючи новий вирок.

Наведене, на думку прокурора, призвело до порушення апеляційним судом вимог статей 408, 420, 421 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Позиції учасників судового провадження

Прокурор доводи касаційної скарги не підтримав та просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Захисник просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у відкритому та таємному викраденні чужого майна, а також кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі прокурор не оспорює.

Разом із тим, перевіряючи судові рішення, постановлені щодо

ОСОБА_7 , в аспекті правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що місцевий суд, з висновком якого обґрунтовано погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 ККє правильною.

Що стосується призначеного засудженій покарання, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 65 КК передбачено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також ст. 414 КПК встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дотримався вимог кримінального закону при призначенні ОСОБА_7 покарання та належним чином мотивував своє рішення.

Доводи прокурора про те, що призначене ОСОБА_7 покарання за

ч. 2 ст. 186 КК за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, безпідставні.

Як видно з вироку, апеляційний суд, призначаючи засудженій покарання за вчинені злочини, у тому числі й за ч. 2 ст. 186 КК, урахував, що нею вчинено тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості, наявність попередніх судимостей, посередню характеристику ОСОБА_7 за місцем проживання, перебування  на обліку в наркологічному диспансері, наявність у неї малолітньої дитини. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

За таких обставин призначення ОСОБА_7 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК та близького до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 185 КК, а також застосування принципу часткового складання покарань при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4

ст. 70 КК відповідає встановленим ст. 65 КК загальним засадам призначення покарання. Колегія суддів не вбачає  підстав вважати його явно несправедливим через м`якість, як про це зазначено у ст. 414 КПК.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Суд не встановив.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог процесуального закону щодо провадження в суді апеляційної інстанції.

Твердження прокурора у касаційній скарзі стосовно порушення апеляційним судом вимог КПК при постановленні судового рішення є неприйнятним.

Як видно з вироку, апеляційний суд при визначенні ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК застосував принцип часткового складання покарань за цим вироком та попереднім від 25 липня 2017 року (про що, зокрема, просив прокурор в апеляційній скарзі). Зазначений принцип є більш суворим порівняно із застосованим місцевим судом  принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні засудженій покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК.

За таких обставин апеляційний суд, ураховуючи вимоги ст. 421 КПК та частково задовольняючи апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив новий вирок, яким, зокрема, застосував до засудженої більш суворий принцип призначення покарання. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 29 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                          ОСОБА_3