Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 201/14437/16

провадження № 51-1337км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                                         ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

потерпілого                                                ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від  07  серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015040650003783 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2017  року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із  встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4 091,65 грн, моральної шкоди – 400 000 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а  вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 – без змін.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 04 вересня 2015 року близько 12:00 ОСОБА_7 на автомобілі марки "Porshe Cayene" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_8 заїхав на територію ТОВ "Приват авто" на вул. Набережна Перемоги, 32а у м. Дніпрі, де побачив раніше знайомого їм працівника "СТО" ОСОБА_6 , який перебував біля входу до кафе вищезазначеного товариства. ОСОБА_7 , пригадавши неодноразові зауваження ОСОБА_6 у сторону ОСОБА_8 щодо неправильного паркування автомобіля останнім, вступив з ОСОБА_6 у словесний конфлікт, під час якого в ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_7 рукою ударив ОСОБА_6 в обличчя, останній, бажаючи захиститися від подальшого вчинення щодо нього насильницьких дій зі сторони нападника, почав закривати обличчя руками, після чого ОСОБА_7 завдав не менше 3-х ударів лівою рукою, зігнутою в кулак, у праву частину обличчя потерпілого, заподіявши останньому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після цього ОСОБА_7 з місця скоєння злочину поїхав.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про зміну судових рішень і просить зменшити розмір стягненої моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 до 5 000 грн. Зазначає, що місцевий суд, приймаючи рішення про стягнення з нього коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, не навів мотивів такого рішення, не врахував даних, що характеризують особу винного, який, зокрема, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має на утриманні дружину і двох малолітніх дітей. Також наголошує, що  оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а  ухвала апеляційного суду – і вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_9 зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Потерпілий ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за  який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі засудженого не  оскаржуються.

Доводи засудженого про неправильне вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди є непереконливими.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України передбачено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з  каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку місцевого суду, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 було визначено з  урахуванням характеру, обсягу та ступеню моральних страждань, заподіяних потерпілому, зокрема, переживань потерпілого за своє життя і здоров`я в момент заподіяння йому тілесних ушкоджень, що призвели до тимчасового знівечення обличчя, пережитого стресу, порушення нормальних життєвих зв`язків, а також з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості. Призначений розмір відшкодування відповідає ступеню завданих потерпілому моральних страждань, і вважати його необґрунтованим, на думку колегії суддів, підстав немає.

Суд вважає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, статей 127 – 129 КПК України.

Розглянувши за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , яка за своїм змістом аналогічна його касаційній скарзі, кримінальне провадження та детально його  вивчивши, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову, а також звернув увагу на докази, які спростовують доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням наведеного касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від  07  серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                      ОСОБА_3