Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 750/1436/16

провадження № 51–2301км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря                            ОСОБА_4 ,

захисника                            ОСОБА_5 ,

прокурора                           ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 5 січня 2017 року у кримінальному провадженні  № 12015270010007275 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Чернігова,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 червня 2016 року           ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК, та із застосуванням ст. 69 КК йому призначено   покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання           з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Як установив суд, 18 вересня 2015 року в період з 15:00 до 15:30 ОСОБА_7 на території цвинтаря в м. Чернігові за попередньою змовою із ОСОБА_9 незаконно збув за 300 грн ОСОБА_10 , який був залучений для проведення оперативної закупівлі, три поліетиленові пакетики з подрібненою речовиною рослинного походження масою 0,612 г, 1,163 г та 1,269 г відповідно, що містить             у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, АВ-FUBINACA загальною масою 0,02617 г.

24 вересня 2015 року в період з 10:20 до 10:30 ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 біля магазину "Квартал" на просп.  Миру в м. Чернігові   незаконно збув за 240 грн ОСОБА_10 , який був залучений для проведення оперативної закупівлі, два поліетиленові пакетики з подрібненою речовиною рослинного походження масою 1,302 г та 1,270 г відповідно, що містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено,                                         АВ-Pinaca-СНМ загальною масою 0,03697 г.

При перегляді справи за апеляційною скаргою прокурора 05 січня 2017 року Апеляційний суд Чернігівської області вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_7 за ч. 2            ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок апеляційного суду  через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість та призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК, яке, на думку захисника, буде необхідним і достатнім для його виправлення та перевиховання.

Як зазначає захисник, при призначенні покарання засудженому апеляційний суд не взяв до уваги його активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття, позитивну характеристику й активну громадську діяльність. Крім того, вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції у вироку про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, оскільки останній у 2008 році був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.

Позиція інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 свою касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор із вимогами касаційної скарги не погодилася і просила залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 в силі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі.

Як убачається з матеріалів провадження, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.

Так, при перегляді кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд встановив, що, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не врахував у достатній мірі ступінь підвищеної суспільної небезпечності вчиненого ним злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, які становлять небезпеку для здоров`я населення, наявність у діях останнього декількох епізодів злочинної діяльності, а також даних про особу засудженого, який раніше вчинив дії, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів (однак був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4           ст. 309 КК, у зв`язку із добровільним зверненням до лікувального закладу), та дійшов умотивованого висновку про помилковість рішення місцевого суду щодо можливості його виправлення без відбування покарання за умови застосування положень ст. 75 КК.

Разом із цим, узявши до уваги всі обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття ОСОБА_7 у вчиненому, його активне сприяння у розкритті злочину та суспільно-корисну волонтерську діяльність, апеляційний суд погодився із позицією місцевого суду про можливість застосування ст. 69 КК і призначив засудженому покарання у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла. Апеляційний суд визнав, що саме таке покарання для ОСОБА_7 є справедливим.

Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, не спростовують цих висновків суду апеляційної інстанції у вироку та не ставлять під сумнів їх правильність.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість, як і підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення   ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням Верховний Суд не вбачає.

Вирок апеляційного суду за своїм змістом відповідає вимогам статей 370 та 420 Кримінального процесуального кодексу України, є належно вмотивованим та обґрунтованим.

Істотних порушень норм права, які можуть тягнути за собою зміну чи скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України,  Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 5 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2          ОСОБА_3