Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

09 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 358/616/17

провадження № 51-3338 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110090000175, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина  України, уродженця с. Яцюків Богуславського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богуславського районного суду Київської області від 12 травня            2017 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.

Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 не обиралася.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що                 він 27 березня 2017 року приблизно о 12:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, таємно викрав із подвір`я господарства ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) радіатор системи охолодження до автомобіля ВАЗ, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму        600 грн.

Апеляційний суд Київської області ухвалоювід 13 вересня 2017 року вирок Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року щодо                ОСОБА_6 залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та  невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не врахував, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим та звільненим умовно-достроково у 2012 році, належних висновків для себе не зробив та продовжив злочинну діяльність. Також зважує на тому, що злочин було вчинено ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, а така пом`якшуюча обставина, як щире каяття, на його думку, не може бути беззаперечною підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, прокурор зазначає, що призначена засудженому ОСОБА_6 форма відбування покаранняне відповідає тяжкості скоєного злочину, а його виправлення та перевиховання можливі лише в умовах ізоляції від суспільства.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор мотивує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК),  оскільки не надано належної оцінки доводам прокурора, викладеним в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновків суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК, та кваліфікацію його дій в касаційній скарзі прокурор не оспорює та не заперечує.

Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції керувався встановленими у судовому засіданні обставинами, при цьому врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 злочину, особу винного, який має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також місцевий суд зважив на доповідь представника відділу пробації та думку потерпілого, який не мав до засудженого будь-яких претензій, а також на пом`якшуючі покарання обставини – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину – та обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Наведені обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що така форма відбування покарання буде достатньою для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив вимогу про скасування вироку районного суду та постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_6 покарання за частиною 1 статті 185 КК у виді арешту на строк 6 місяців. Прокурор обґрунтовував такі вимоги, вказуючи на ті ж підстави, які зазначає й у касаційній скарзі. Зокрема, в апеляційній скарзі оспорювалися прокурором вид покарання і форма відбування покарання засудженим.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, послався на ті самі підстави звільнення засудженого від відбування покарання, на які послався і районний суд, та зазначив, що така форма відбування покарання буде достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Крім того, суд апеляційної інстанції додатково врахував, що            ОСОБА_6 був раніше засудженим за особливо тяжкий злочин, тяжкість вчиненого злочину, вік засудженого та суму викраденого.

При цьому суд апеляційної інстанції навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними змісту його касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Ураховуючи викладене, підстав вважати покарання, призначене засудженому ОСОБА_6 , та звільнення його від такого покарання з випробуванням явно несправедливим через м`якість немає.

Що стосується доводів прокурора в касаційній скарзі щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій тієї обставини, що до засудженого вже було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочин, передбачений частиною 1 статті 115 КК, то ОСОБА_6 було вчинено новий злочин, відмінний від попереднього злочину, та вже через тривалий строк після його умовно-дострокового звільнення.

До того ж вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп`яніння, як на цьому акцентує прокурор в касаційній скарзі, було враховано судами першої та апеляційної інстанцій та не є визначальним для визначення форми відбування покарання.

При цьому визначена судами форма відбування покарання є достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею інших злочинів.

Вирок районного суду є належним чином обґрунтований, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, висновки судів про можливість звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням належним чином мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Отже, Суд погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх достатньо мотивованими.

Таким чином, посилання прокурора у касаційній скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого під час перевірки матеріалів кримінального провадження не підтвердилося, а тому Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3             розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                    _______________________                  ________________________

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3