Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

04 січня 2019 р.

м. Київ

Справа №2604/20344/12

Провадження № 51-10545 ск 18

Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року,

встановив:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3  роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки  покладено на нього обов`язки передбачені ст.76 КК України.

Вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.

Київським апеляційним судом вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено свій вирок від 11 жовтня 2018 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст.  15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 травня 2018 року по 11 жовтня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції може бути лише: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Разом з тим, у касаційній скарзі як на підстави для зміни судового рішення хоча і міститься посилання на неправильне застосуавння закону України про кримінальну відповідальність, однак не наведено чітких доводів на обґрунтування цього. Також, засуджений не зазначає, який закон про кримінальну відповідальність застосовано неправильно.

Крім того, засуджений у скарзі посилається на норми КПК України 2012 року хоча з доданих копій судових рішень вбачається, що справа розглядалась в порядку передбаченому КПК України 1960 року.

За таких обставин скарга засудженого не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

У зв`язку з цим, справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених вище недоліків, якщо вона надійде у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії даної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ  "Перехідні положення" КПК України,

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні матеріалів кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

ОСОБА_1