Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 205/9516/16-к

провадження № 51-5069 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040030000927, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки

АДРЕСА_1 , такої, що судимості не мала,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за частиною 2 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.

ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році", оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не позбавлена стосовно неї батьківських прав.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що в невстановлені слідством час та місці в неї виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту у великих розмірах.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 у невстановлені слідством час та місці за невстановлену суму грошових коштів у невстановленої слідством особи придбала невстановлену психотропну речовину масою не менше 3,1332 г.

Потім ОСОБА_7 у невстановлений слідством спосіб доставила вказану психотропну речовину до місця свого проживання ( АДРЕСА_1 ) та залишила для особистого вживання. Таким чином, почала її незаконно зберігати без мети збуту до 28 вересня 2016 року.

28 вересня 2016 року в ході обшуку було виявлено та вилучено: пакет із полімерного матеріалу з фіксатором, який містить вологу кристалічну речовину кольору, наближеного до "палевый 20.0-8/4", масою 0,9422 г; аналогічні пакети масою 0,7584 г, масою 0,3715 г, масою 0,7221 г; пакет із полімерного матеріалу з фіксатором, який містить вологу кристалічну речовину кольору наближеного до "светло-пепельный 18.0-16/4", масою 0,3390 г, які містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну відповідно становить 0,4833 г, 0,4087 г, 0,1927 г, 0,3699 г, 0,0796 г. Загальна маса психотропної речовини - метамфетаміну становить 1,5342 г, що є великим розміром психотропних речовин.

Внаслідок перегляду вказаного вироку в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції 11 січня 2018 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 у частині призначеного їй покарання.

Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженою за частиною 2 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.

У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом виключення з резолютивної частини покладених на ОСОБА_7 додаткових обов`язків, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 76 КК, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи або навчання, залишивши в іншій частині вирок без зміни. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції погіршив становище засудженої, оскільки прокурор не ставив апеляційних вимог щодо застосування статті 76 КК, однак апеляційний суд поклав на засуджену обов`язки, які судом першої інстанції не застосовувалися.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, в ній не оспорюються та не заперечуються висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 КК, дослідження доказів у порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та кваліфікація злочину.

Що стосується доводів прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, то вони є неспроможними з огляду на таке.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, при звільненні засудженої від відбування покарання з випробування на неї покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання.

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 76 КК передбачено, що в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Внаслідок розгляду апеляційної скарги прокурора щодо неправильного звільнення засудженої від відбування призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" суд апеляційної інстанції ухвалив новий вирок у частині призначеного покарання.

Зокрема, ОСОБА_7 призначено покарання за частиною 2 статті 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, від відбування якого на підставі статті 75 КК її звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

У зв`язку з чим на неї покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. А також суд апеляційної інстанції в решті вирок суду залишив без зміни.

Тобто суд апеляційної інстанції ніяких змін до покладених на засуджену обов`язків не вносив.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року щодо засудженої ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                    _______________________                  ________________________

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                     ОСОБА_3