Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

20грудня 2018 року

м. Київ

справа № 343/2/15-к

провадження № 51-5654км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

захисника                                          ОСОБА_6 ,

засудженого                                      ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргипрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_6 .навирокАпеляційного судуІвано-Франківської області від 17січня 2018 рокуу кримінальному провадженні № 12015200260000791 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Долинськогорайонного суду Івано-Франківської області від 14березня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдано його за недоведеністю винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17січня 2018 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої задоволені частково. Вирок місцевого суду скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду.

За вироком апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_7 27 липня 2014 року, приблизно о 19 годині, керуючи автомобілем марки "Мерседес Віто" та рухаючись дорогою між с. Вигода та с. Мислівка Долинського району, проявив неуважність до дорожньої обстановки, порушив вимоги п. 2.3 "б", 10.1 Правил дорожнього руху України, повернув ліворуч в напрямку другорядної дороги, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку,здійснюючи маневр обгону і вже не мав технічної можливості попередити зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор проситьскасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції внаслідок м`якості призначеного засудженому покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що апеляційний суд не взяв до уваги суспільну небезпечність та конкретні обставинискоєного, фактичне невизнання ОСОБА_7 своєї вини, намагання звинуватити у ДТП іншого водія.

Захисник у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Захисник вказує на те, що апеляційний суд дійшов невірного висновку про порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, цей висновок ґрунтується на суперечливих та недопустимих доказах, а показання свідків на підтвердження невинуватості його підзахисного суд безпідставно не взяв до уваги.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційні скарги надійшли заперечення від представника потерпілої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_11 , який просив залишити скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду – без зміни.

Захисник ОСОБА_6 у суді касаційної інстанції підтримав свою скаргу та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Засуджений ОСОБА_7 повністю підтримав свого захисника та заперечував свою винуватість.

Прокурор у судовому засіданні не підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечувала проти задоволення скарги захисника і просила залишити судове рішення без зміни.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводизахисника щодо незгоди з даною апеляційним судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимогст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом із тим при перевірці вироку апеляційного суду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків  суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Відповідно до вимог ст. 420, ст.http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2694/ed_2018_08_05/pravo1/T124651.html?pravo=1 - 2694370,п.2 ч.3 ст.374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами,

безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими апеляційним судом відповідно достатті 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Зокрема, апеляційний суд у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України повторно дослідив наявні у кримінальному провадженні докази, а саме: допитав обвинуваченого, свідків, експертів, безпосередньо в судовому засіданні дослідив протокол огляду місця події та висновки експертиз і дійшов висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доводиться сукупністю досліджених доказів.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, апеляційний суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, які в повній мірі відповідають висновкам інженерно-транспортних та судово-автотехнічних експертиз. Крім того, ці висновки експертиз підтвердили у судовому засіданні експерти, які пояснили, що з технічної точки зору причиною даної ДТП була невідповідність дій водія ОСОБА_7 вимогам  Правил дорожнього руху України, а водій ОСОБА_9 у даній ситуації не мав технічної можливості попередити ДТП .

Апеляційний суд безпосередньо допитав у судовому засіданні свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та обґрунтував підстави визнання їх показань неприйнятними.

Твердження захисника про те, що апеляційний суд неправомірно послався у вироку на показання свідка ОСОБА_13 , якого безпосередньо не допитував, є безпідставними. З аудіозапису судового засідання вбачається, що апеляційний суд здійснив усі передбачені законом заходи для виклику цього свідка, проте останній не з`являвся у судове засідання. Сторона захисту не наполягала на виклику цього свідка, а тому суд за погодженням з іншими учасниками провадження дослідив показання, які свідок ОСОБА_19 давав у суді першої інстанції.

Судове рішення свідчить, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовихзасіданнях доказам.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд оцінив усі докази у сукупності, визнав їх взаємоузгодженими, належними та допустимими ітакими, що в

своїй сукупності доповнюють один одного та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судового рішення не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на м`якість призначеного засудженому покарання , в тому числі із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації,покаранняповинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначенняпокарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливепокарання`означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покаранняз погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покараннята тим видом і розміромпокарання,яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенніпокарання.

При призначенні ОСОБА_7 покарання апеляційний суд, дотримуючись вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, ступінь його суспільної небезпечності та наслідки, що настали, а також дані про особу винного. Зокрема те, що він не має судимостей, вчинив необережний злочин, ним вжито заходів для відшкодування заподіяних потерпілій збитків, має на утриманні трьох малолітніх дітей та позитивно характеризується. За таких обставин, а також за відсутності обставин, що обтяжують покарання, врахувавши думку потерпілої , час, який минув з моменту вчинення злочину, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.

Касаційний суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити "особистий надмірний тягар для особи" та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Переконливих аргументів,які б свідчили про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженогоі були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, судом не встановлено.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.У зв`язку із цим та керуючисьстаттями 434, 436 КПК України,колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

ВирокАпеляційного суду Івано-Франківської області від 17січня 2018 рокущодо Лапея Івана Васильовичазалишити без зміни, а касаційні скаргипрокурората захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                         ОСОБА_20