Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 163/2981/15-к

провадження № 51-6004 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

захисника                                    ОСОБА_6 ,

виправданого                             ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 березня 2018 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 березня 2018 року, ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 20 жовтня 2015 року, слідуючи на в`їзд в Україну з Республіки Польща через пункт пропуску для міжнародного автомобільного сполучення "Ягодин", що в с. Старовойтове Любомльського району Волинської області, на автомобілі "Міцубісі Паджеро", номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , під час паспортного контролю пред`явив працівникам прикордонного наряду відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 завідомо підроблене доручення на право керування даним транспортним засобом, видане на його ім`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції, не дотримався засад змагальності кримінального процесу, належним чином не мотивував ухвалу, не навів обґрунтованого аналізу доводів, викладених у скарзі, не спростував наявних у провадженні доказів, тобто ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7 подано письмове заперечення, в якому він просив відмовити в її задоволенні.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_7 та захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили її залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положенням ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний зазначити мотиви, з яких він виходив при її постановленні, положення закону, яким він керувався, і, якщо апеляційна скарга залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Однак у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час перегляду вироку суду першої інстанції та постановлення ухвали.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив його скасувати і ухвалити новий.

Так, у поданій апеляційній скарзі прокурор посилався на те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку не зазначив мотивів, через які відкинув докази сторони обвинувачення, які були визнані належними і допустимими – показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , протокол огляду місця події, висновки експертів, документальний доказ – доручення з доданим перекладом, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Суд апеляційної інстанції коротко зазначив в мотивувальній частині ухвали вказані доводи апеляційної скарги прокурора, проте належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив її без задоволення, обмежившись лише загальними фразами про підтвердження висновків суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином, з посиланням на відповідні законодавчі акти, не обґрунтував свої висновки про необов`язковість пред`явлення при перетині кордону доручення на керування транспортним засобом, з огляду на те, що ОСОБА_7 перетинав кордон на автомобілі, зареєстрованому на іншу особу, без супроводу останньої.

Також суд зробив суперечливий висновок про відсутність умислу на вчинення інкримінованого злочину через відсутність ОСОБА_7 у день видачі доручення за межами України ( де начебто оформлювався цей документ), зазначивши про те, що вказана обставина спростовує його участь у складанні цього доручення.

Разом із тим обвинувачення ОСОБА_7 було пред`явлено лише у використанні підробленого документу, й аж ніяк не у його виготовленні.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має врахувати викладене, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, і відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                         ОСОБА_3