Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 196/1403/16-к

провадження № 51-5037км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року у кримінальних провадженнях, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040520000245 та № 12017040520000305 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого 10 жовтня 2013 року вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, 18 березня 2016 року звільнений з місця позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2017 року  ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 15 серпня 2016 року о 03:00, пошкодивши замок, проник до приміщення господарської будівлі  на АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_7 , звідки повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, а саме трилітрову банку квіткового меду, вартістю 300 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, 27 вересня 2016 року, приблизно о 00:30, ОСОБА_6 , проник через незамкнені ворота до автомобільного гаражу, який розташований на території домоволодіння АДРЕСА_3 , належного ОСОБА_8 , звідки повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2519,50 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, він же, 31 жовтня 2016 року, приблизно о 12:00, знаходячись на території належного ОСОБА_9 домоволодіння АДРЕСА_4 , шляхом пошкодження вікна житлового будинку проник до приміщення будинку, звідки повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, чим завдав потерпілій шкоду на загальну суму 3825 грн.

Крім того, 06 листопада 2016 року, приблизно о 22:00, він же, знаходячись на території належного ОСОБА_10 домоволодіння АДРЕСА_5 , шляхом підбору ключа відімкнув навісний замок та проник до приміщення автомобільного гаража, звідки повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, а саме: надувний рибальський човен, вартістю 952,50 грн., 30 мисливських капканів, загальною вартістю 711,00 грн., мопед марки "Рига" вартістю 2000 грн., чим завдав потерпілій матеріальну  шкоду на загальну суму 3663,50 грн.

Крім того. ОСОБА_6 07 листопада 2016 року, приблизно о 08:00, перебуваючи на території належного ОСОБА_11 домоволодіння АДРЕСА_4 , шляхом часткового демонтажу вхідних дверей проник до приміщення будинку, звідки повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4174 грн.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року вирок районного суду скасовано в частині перекваліфікації дій  ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 289 на ч. 3 ст. 185 КК України та в частині призначення покарання.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК  України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним  порушенням вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційним судом було  змінено кваліфікацію дії ОСОБА_6 у частині незаконного заволодіння  належним  потерпілому ОСОБА_10 мопедом "Рига"  з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому  у вироку апеляційного суду , всупереч вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, взагалі не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного доведеним судом апеляційної інстанції, за яке визнано ОСОБА_6 винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу не підтримав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. На будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а керується обставинами, установленими цими судами.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при ухваленні вироку є необґрунтованими.

Суд першої інстанції, перевіривши матеріали провадження та дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій  просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвали новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за епізодом заволодіння ним  06 листопада 2016 року належним ОСОБА_10 мопедом "Рига" за ч. 2 ст. 289 КК України.

Апеляційний суд, в межах повноважень та в порядку, визначеному ст.ст. 404, 409 КПК України, розглянувши в повному обсязі доводи апеляційної скарги прокурора, визнав їх обґрунтованими та перекваліфікував дії   ОСОБА_6 за епізодом заволодіння ним мопедом "Рига" на ч. 2 ст. 289 КК України за ознаками  незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення  та призначив за цією нормою закону відповідне покарання. Таке рішення суд приймав виходячи із встановлених місцевим судом фактичних обставин, які не потребували повторного дослідження, однак отримали неправильну юридичну оцінку.

Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, у тому числі з урахуванням примітки до ст. 286 КК України, яка не містить виключення мопедів (скутерів) із переліку транспортних засобів у розумінні ст. 289 КК України, а тому обґрунтовано прийшов до висновку, що викрадений ОСОБА_6 мопед належить вважати транспортним засобом. Таким чином, суд вірно визнав доведеним, що ОСОБА_6 , заволодівши транспортним засобом - мопедом "Рига", належним потерпілій ОСОБА_10 , вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України та правильно зазначив його кваліфікуючі ознаки.

З наведеними висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що постановлений за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 374, 420 КПК України.

За таких обставин оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 70 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішень не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017  року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                 ОСОБА_3