Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

19 грудня 2018 р.

м. Київ

справа № 127/4546/16-к

провадження № 51-4127км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                             ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                                             ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                                      ОСОБА_5 ,

захисника                                                                                      ОСОБА_6 ,

особи, щодо якої кримінальне провадження закрито       ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010008820 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  громадянина України, уродженця с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 240 годин.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 23 грудня 2015 року о 12.30 год. із кімнати АДРЕСА_2 відкрито заволодів ноутбуком "Sony", який належав ОСОБА_8 , спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 2760, 83 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2016 року скасовано. Провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, безпосередньо не дослідивши докази, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, а ряд доказів, якими був обґрунтований обвинувальний вирок місцевого суду, не врахував взагалі. А тому вважає, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про відсутність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, оскільки апеляційний розгляд проведено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. У доповненні зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без потерпілого ОСОБА_8 , який не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення скарги прокурора.

Мотиви суду

За вимогами ст.419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов`язковим.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено вимогами ст.95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК України, підлягає скасуванню.

Усупереч таким вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за його апеляційною скаргою та захисника, дав свою оцінку показанням потерпілого ОСОБА_8 без попереднього допиту під час апеляційного розгляду, а також надав іншу оцінку висновку судово-товарознавчої експертизи, безпосередньо не дослідивши його.

Також у порушення вимог закону щодо необхідності безпосередньо сприйняти та оцінити докази, апеляційний суд оцінив показання ОСОБА_7 , надав їм власну оцінку в ухвалі. Проте, не дослідив інші письмові докази, не перевірив доводи сторони обвинувачення та обрав вибірковий підхід до оцінки доказів, що вказує на недотримання загальних засад кримінального провадження.

Окрім того, апеляційний суд, дійшовши висновку  про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у  зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, в той же час допустився протиріч у мотивувальній частині свого рішення, вказавши, що дії ОСОБА_7 формально містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, що є неприпустимим.

Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, що в свою чергу ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст.438 КПК України є підставою для скасування такого рішення. Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи прокурора щодо неналежного повідомлення потерпілого ОСОБА_8 про дату та час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції, та постановити законне й обґрунтоване рішення, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9                                 ОСОБА_2                                       ОСОБА_3