Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 448/1591/19

провадження № 51-1665км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140230000574, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там же, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі ? КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Городоцький районний суд Львівської області вироком від 30 грудня 2025 року засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

2. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

3. Вирішено питання стосовно речових доказів.

4. Згідно з вироком ОСОБА_6 28 вересня 2018 року близько 04:00 в ході бійки, яка відбуваласянавпроти магазину в с. Довгомостиська Мостиського району Львівської області між жителями цього населеного пункту з одного боку і жителями с. Бортятин з іншого, умисно завдав ОСОБА_9 одного удару кулаком в ділянку шиї зліва, чим заподіяв травму ділянки каротидного синуса на шиї, яка спричинила рефлекторну зупинку серця та ускладнилася розвитком гострої серцево-судинної недостатності, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_9 одразу на місці помер.

5. Львівський апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2026 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Наголошує, що в основу вироку суд поклав недопустимі докази, надані стороною обвинувачення, а саме недостовірні свідчення ОСОБА_10 під час слідчого експерименту, які є позасудовими показаннями, до того ж не узгоджуються з показаннями цього свідка в судовому засіданні, а також суперечать показанням свідка ОСОБА_11 та висновкам експертиз, при цьому взагалі не взяв до уваги доказів сторони захисту, зокрема показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які виправдовували ОСОБА_6 . На думку скаржника, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б беззаперечно доводили причетність ОСОБА_6 до заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть. Стверджує про упередженість суду першої інстанції, оскільки всупереч положенням частин 6, 7 ст. 352 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд не дав можливості захиснику провести перехресний допит свідка обвинувачення ОСОБА_10 , чим обмежив передбачені КПК права сторони захисту і порушив принцип змагальності. Крім того, на думку заявника, місцевий суд безпідставно відхилив його клопотання про відвід судді.

7. Заявник указує на те, що звертав увагу апеляційного суду на недопустимість як доказу показань свідка ОСОБА_10 під час слідчого експерименту, а також заявив клопотання про повторне дослідження всіх доказів у справі в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, проте цей суд не вирішив заявленого клопотання і в ухвалі не зазначив мотивів відхилення доводів сторони захисту. До того ж апеляційний суд, маючи очевидні підстави для закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні підзахисного складу кримінального правопорушення, на чому наголошувалося в апеляційній скарзі, погодився з викладеними у вироку висновками місцевого суду, при цьому не навів в ухвалі належних та достатніх мотивів і підстав такого рішення, чим порушив приписи статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

8. Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

9. Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

10. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

11. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

12. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

13. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

14. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

15. Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у вироку, крім іншого, мають бути наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, достатньо викладено у вироку.

16. Визнавши ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, місцевий суд дотримався вимог ст. 94 КПК і належним чином проаналізував показання самого засудженого, який у суді підтвердив, що в ході масової бійки намагався завдати удару ОСОБА_9 , однак промахнувся, водночас заперечувавбезпосередній фізичний контакт між ним і потерпілим; показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які в суді підтвердили, що саме ОСОБА_6 завдав кулаком ОСОБА_9 удару, від якого потерпілий помер на місці; показання свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила, що ОСОБА_6 брав активну участь у сутичках, що відбувалися в ніч на 28 вересня 2018 року в с. Довгомостиська Мостиського району; показання потерпілої ОСОБА_8 ; дані протоколів слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_11 й ОСОБА_10 від 28 вересня 2018 року та від 01 червня 2019 року, згідно з якими свідки на місці розказали й показали, як і за яких обставин ОСОБА_6 заподіяв удар ОСОБА_9 , що став причиною його смерті; дані висновків експертиз про те, що причиною смерті ОСОБА_9 є травма ділянки каротидного синуса на шиї, яка спричинила рефлекторну зупинку серця та ускладнилася розвитком гострої серцево-судинної недостатності, крововиливи в м`яких тканинах шиї утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути від удару в ділянку шиї кулаком; письмові докази в провадженні, оцінивши їх точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку.

17. Твердження захисника про однобічність і неповноту судового розгляду через те, що місцевий суд не допитав свідків захисту, не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,ОСОБА_14 , є безпідставним.

18. Місцевий суд з`ясував з достатньою повнотою всі обставини справи на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні.

19. Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. А суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

20. Суд першої інстанції вживав усіх можливих процесуальних заходів для забезпечення допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , щодо них неодноразово застосовувалися приводи, витребовувалася інформація стосовно перетину кордону, яка частково підтвердилася: свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 виїхали за межі України, місцезнаходження свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , згідно з даними рапортів працівників поліції, встановити не вдалося, за місцем реєстрації вони не проживають.

Суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні твердив, що ОСОБА_6 не було на місці події у час, коли ОСОБА_9 помер, у зв`язку з тим, що він товаришує з обвинуваченим.

21. Також районний суд в зв`язку з неодноразовою неявкою в судове засідання свідка ОСОБА_13 відтворив його показання, надані в попередньому судовому розгляді, про те, що ОСОБА_6 не причетний до заподіяння потерпілому тілесного ушкодження, яке спричинило його смерть, і відкинув їх, оскільки цей свідок також перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченим.

22. Крім того, місцевий суд оцінив показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 і ОСОБА_25 та визнав їх неналежними доказами з огляду на те, що жоден із цих свідків не був очевидцем події, а ОСОБА_25 , крім того, є кумою потерпілої ОСОБА_8 . Також суд визнав неналежними оглянуті й досліджені в судовому засіданні речові докази, зазначивши, що вони не містять доказової інформації, жодним чином не підтверджують існування чи відсутності обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

23. Таким чином, суд першої інстанції в повному обсязі дотримався положень закону щодо забезпечення сторонам рівних умов для реалізації процесуальних прав, а також принципів змагальності та справедливого судового розгляду.

24. Вказівка сторони захисту на недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_10 , є неспроможною.

25. Відповідно до вимог ст. 240 КПК слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор у присутності понятих, а в разі потреби - за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події та інші необхідні досліди чи випробування.

26. Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія найчастіше спрямована на перевірку вже зібраних у справі доказів у результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджується.

27. Суд звертає увагу на те, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

28. Як видно з матеріалів провадження, протоколи слідчих експериментів з фототаблицями і схемами до нихвід 28 вересня 2018 року та від 01 червня 2019 року, складені за результатами проведених за участю свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 експериментів з метою перевірки й уточнення наданих ними відомостей про обставини події, відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статтям 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали їх допустимими доказами.

29. Суд першої інстанції правильно зазначив, що немає підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_10 (брата загиблого), надані в ході слідчого експерименту й допиту в суді, чи не довіряти їм через несуттєві розбіжності, оскільки, як вказав сам ОСОБА_10 і з чим погодився суд, під час слідчого експерименту, проведеного невдовзі після вчинення злочину, він краще пам`ятав і відтворював обставини того вечора. Оскільки із часу вчинення злочину минуло понад 6 років, він не міг пригадати під час допиту в суді всіх деталей і обставин, суд обґрунтовано поклав в основу вироку його свідчення про обставини злочину, викладені в протоколі проведення слідчого експерименту.

30. Показання ОСОБА_6 про те, що він не заподіював удару потерпілому ОСОБА_9 , районний суд визнав неспроможними, оскільки вони суперечать іншим доказам, зокрема показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які під час досудового розслідування, двох судових розглядів давали чіткі, детальні й логічно послідовні пояснення, і письмовим доказам у провадженні, у тому числі даним протоколів слідчих експериментів, висновків експертиз, які суд вважав належними, допустимими, достовірними і достатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

31. Також суд визнав безпідставним твердження сторони захисту про заподіяння ОСОБА_9 не менше двох ударів у шию, при цьому не встановлено, від якого сталася смерть потерпілого, зауваживши, що висновок експерта оцінюється не окремо, а в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами у справі.

32. За результатами розгляду справи суд установив, що одразу після удару ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_9 обм`як, опустився на ОСОБА_11 , до тями уже не прийшов і помер, що, за висновком експерта, є характерним для такої травми. Даних про те, що після удару ОСОБА_6 хто небудь інший заподіював ще удари ОСОБА_9 в ділянку шиї, матеріали справи не містять.

33. З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

34. Апеляційний суд, перевіряючи вирок в апеляційному порядку з урахуванням приписів статей 404, 405 КПК, належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та небезпідставно постановив рішення про відповідність постановленого стосовно ОСОБА_6 вироку вимогам статей 370, 374 КПК.

35. Фактичні обставини кримінального провадження були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції під час провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , доводи в якій є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі. У ході провадження колегія суддів апеляційного суду заслухала доводи захисників, пояснення обвинуваченого, думку прокурора та інших учасників судового розгляду, перевірила матеріали справи, провела судові дебати і надала обвинуваченому останнє слово. Поділяючи викладені у вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 висновки й мотиви прийнятого рішення, апеляційний суд законно та обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

36. Так, на спростування доводів захисникаОСОБА_7 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи апеляційний суд в ухвалі послався, зокрема, на показання потерпілої ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ; протокол огляду місця події від 28 вересня 2018 року з фототаблицею та відеозаписами до нього; протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 28 вересня 2018 року з фототаблицею до нього; протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 01 червня 2019 року з фототаблицею до нього; висновки судово-медичних експертиз від 04 жовтня 2018 року № 1262/2018-ім, 17 жовтня 2018 року № 2258/2018 і 29 жовтня 2018 року № 54/2018; висновок комісійної судово-медичної експертизи від 10 травня 2019 року № 50; висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 05 серпня 2019 року № 145; пояснення в суді першої інстанції судово-медичного експерта КЗ ЛОР "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи" ОСОБА_30 , які є належними, допустимими, достовірними і в сукупності - достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, поза розумним сумнівом.

37. Апеляційний суд визнав хибними доводи апелянта про непослідовність і суперечливість показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , наявність розбіжностей у їх показаннях і невідповідність окремих із них висновкам судово-медичної експертизи. Обґрунтовуючи свій висновок, суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не зобов`язує суд наводити показання свідків чи потерпілих дослівно, оскільки такі відображаються у вироку в обсязі, необхідному для встановлення обставин кримінального провадження, що узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17). Указані свідки були очевидцями заподіяння ОСОБА_6 удару потерпілому, в ході проведення слідчих експериментів кожен із них детально відтворив обставини завдання удару, показав своє розташування відносно потерпілого і механізм розвитку подій, аналогічними були показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в суді першої інстанції, крім того, вони узгоджуються між собою і з висновками судово-медичних експертиз стосовно часу та причин настання смерті ОСОБА_9 .

38. Визнаючи неспроможними доводи захисника про те, що в кримінальному провадженні відсутні докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, апеляційний суд зауважив, що місцевий суд безпосередньо дослідив усі надані сторонами докази з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, у тому числі положень статей 86, 87, 94 КПК, щодо їх оцінки на предмет законності та допустимості, а отже достовірність і об`єктивність наведених доказів в апеляційного суду сумнівів не викликали.

39. Спростовуючи доводи сторони захисту про те, що суддя під час розгляду справи допустив порушення норм кримінального процесуального закону, зокрема перервав допит свідка ОСОБА_10 , дав оцінку його показанням до виходу в нарадчу кімнату та повторно дослідив протокол слідчого експерименту, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що суд першої інстанції здійснив судовий розгляд із дотриманням принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, забезпечив сторонам рівні процесуальні можливості щодо дослідження доказів, у тому числі допиту свідків, надання пояснень і заявлення клопотань. Будь-яких даних про обмеження права сторони захисту на допит свідка ОСОБА_10 чи позбавлення можливості поставити йому запитання матеріали провадження не містять. Сам собою факт процесуального керування судом ходом судового засідання, у тому числі уточнення показань свідка або спрямування допиту з метою з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, не свідчить про упередженість суду та не є порушенням вимог КПК. Верховний Суд погоджується з судженнями апеляційного суду і нагадує, що згідно з ч. 3 ст. 352 КПК суд зобов`язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту. Суд першої інстанції діяв з дотриманням цих вимог закону.

40. Також апеляційний суд слушно зауважив, що повторне дослідження протоколу слідчого експерименту від 01 червня 2019 року суд здійснив у межах наданих йому повноважень з метою перевірки показань свідка та усунення можливих розбіжностей, що відповідає вимогам щодо безпосередності і повноти судового розгляду. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу своїх висновків показання свідка ОСОБА_10 , викладені під час слідчого експерименту, оскільки вони були більш повними, адже надані безпосередньо після події, що узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема показаннями свідка ОСОБА_11 та іншими доказами. Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б свідчили про упередженість суду чи порушення принципу змагальності, а наведені доводи ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті стороною захисту процесуальних дій суду.

41. Таким чином, аргументи захисника про те, що суд апеляційної інстанції не надав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

42. Так само його твердження стосовно недослідження апеляційним судом доказів, про повторне дослідження яких просила сторона захисту, є неспроможним.

43. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК під час апеляційного перегляду в суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених судом першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах чи документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але в разі коли місцевий суд дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останній не зобов`язаний знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це зробив суд першої інстанції.

44. Апеляційний суд погодився з тим, що районний суд ретельно, належним чином дослідив усі докази, які сторони надали в судовому провадженні, дав їм належну оцінку, у зв`язку із чим не мав потреби повторно досліджувати вже встановлені обставини, а сторона захисту не навела переконливих аргументів щодо необхідності повторного дослідження цих доказів.

45. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування оскаржених судових рішень. Касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, отже судові рішення стосовно ОСОБА_6 необхідно залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3