Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 496/577/24

провадження № 51-938км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 липня 2025 року в кримінальному провадженні № 12023163250000243за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільної Одеської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

2. Ухвалою Одеськогоапеляційного суду від 17 липня 2025 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

3. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 19 вересня 2023 року приблизно о 19:30, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є неповнолітньою особою, оскільки проживав із нею та її матір`ю однією сім`єю протягом п`яти років, діючи умисно, з метою статевих зносин, користуючись фізичною перевагою і неповнолітнім віком ОСОБА_8 , нехтуючи правом на статеву свободу та статеву недоторканість, застосовуючи до потерпілої психологічний тиск, подавив її волю до опору і, тримаючи в положенні лежачи на спині, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої з використанням геніталій без добровільної згоди останньої.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

4. За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Мотивує тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки ключовим доказам сторони захисту, зокрема результатам експертних досліджень, які не містять даних про причетність ОСОБА_7 до зазначеного злочину, порушили принцип презумпції невинуватості, переклавши обов`язок доказування на сторону захисту, висновки судів ґрунтуються лише на показаннях неповнолітньої потерпілої, винуватість засудженого не доведена поза розумним сумнівом, апеляційний суд формально погодився з висновками місцевого суду, не перевіривши доводів апеляційної скарги сторони захисту, а вирок та ухвала не вмотивовані.

Позиції інших учасників судового провадження

5. У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу.

6. Прокурор щодо задоволення касаційної скарги заперечив.

Мотиви Суду

7. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

8. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

10. Мотивуючи свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на детальні й послідовні показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , яка розповіла про обставини вчиненого щодо неї ОСОБА_7 злочину так, як їх наведено у вироку. При цьому зазначила, що той застосував щодо неї психічне насильство, забрав телефон, щоб вона не могла зателефонувати матері, шантажував її, утримував у зачиненій кімнаті, кинув на ліжко, де силоміць утримував, і попри її заперечення та супротив зняв з неї штани й білизну та вчинив дії сексуального характеру всупереч її волі. Після закінчення статевого акту ОСОБА_7 , діставши з тумбочки рушник білого кольору, витерся ним і кинув у пральну машину.

11. Надалі ОСОБА_8 пішла на вулицю до свого хлопця Кості, якому розповіла про те, що сталося, взяла в нього телефон, зателефонувала матері ОСОБА_9 та розповіла про подію, а остання повідомила поліцію. Показання потерпілої в цій частині підтверджуються відповідними показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , які узгоджуються між собою і з показаннями неповнолітньої потерпілої. Зокрема, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розповіли, що гуляли разом з ОСОБА_8 , коли їй зателефонував ОСОБА_7 і наказав прийти додому. Вони провели її і чекали біля будинку, на дзвінок ОСОБА_10 вона не відповіла. Коли потерпіла вийшла до них через деякий час, туш на її обличчі була розмазана, вона плакала і тремтіла, спочатку не хотіла відповідати, що трапилося, але потім розповіла про обставини зґвалтування, після чого вони звернулися по допомогу до дорослих. Також свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 повідомили, що раніше потерпіла вже розповідала їм про залицяння з боку ОСОБА_7 , але останній все заперечував.

12. Жодних фактів, які би свідчили про наявність неприязних стосунків між обвинуваченим і потерпілою, її упереджене ставлення до нього та могли бути підставами для обмови ОСОБА_7 з боку ОСОБА_8 , з матеріалів кримінального провадження не вбачається. Сторона захисту таких беззаперечних фактів також не повідомила. Водночас даними висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи підтверджується достатній рівень інтелектуального розвитку потерпілої ОСОБА_8 , відсутність у неї проявів підвищеної навіюваності та патологічної схильності до фантазування,здатність правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, розуміти характер та значення скоюваних з нею дій і давати про них відповідні свідчення. Також висновком встановлено, що ОСОБА_8 в момент скоєння щодо неї насильницьких дій чинила опір.

13. Даними протоколу обшуку підтверджується факт виявлення у ванній кімнаті будинку за місцем події рушника білого кольору, з поверхні якого зроблені мазки. За результатами судово-медичних та молекулярно-генетичних експертиз встановлено наявність на рушнику клітин біологічного матеріалу, які можуть походити від ОСОБА_7 і неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 з ймовірністю 99,9999999 %. Оскільки ДНК-профіль кожної людини унікальний, то за допомогою молекулярно-генетичної експертизи достеменно встановлено, що біологічні сліди на рушнику, виявленому у пральній машині, куди, за словами потерпілої, його кинув ОСОБА_7 після насильницького статевого акту з нею, належать саме обвинуваченому та потерпілій ОСОБА_8 , а не будь-якій іншій особі, зокрема матері потерпілої - ОСОБА_9 , як про це стверджувала сторона захисту.

14. Зазначені докази беззаперечно свідчать про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, вчиненого щодо неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 .

15. Відхиляючи доводи сторони захисту про відсутність у потерпілої тілесних ушкоджень, характерних для зґвалтування, апеляційний суд в ухвалі правильно зазначив про те, що цей факт не виключає того, що статевий акт між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбувся без добровільної згоди останньої, тобто за відсутності її вільного волевиявлення, а фізичним насильством під час зґвалтування, яке вказувало б на те, що потерпіла чинила опір обвинуваченому, може бути протиправний фізичний вплив на тіло потерпілої особи без завдання їй тілесних ушкоджень.

16. Також, відповідаючи на аргументи в апеляційній скарзі сторони захисту, апеляційний суд слушно вказав на те, що чинним КПК України не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи на поліграфі (детекторі брехні), оскільки це належить до компетенції суду. До того ж у судовому засіданні прокурор зазначив, що під час досудового розслідування в ході допиту ОСОБА_7 поліграф не застосовувався, а всі допити здійснювалися виключно у присутності захисника.

17. Покарання ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України ближче до найнижчої межі кримінального закону, за яким його засуджено, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, його особі та конкретним обставинам справи, є справедливим і співмірним вчиненому, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

18. Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів не виявила. Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 є обґрунтованими й належним чином умотивованими, містять відповіді на ключові аргументи сторони захисту, їхній зміст відповідає положенням статей 370, 374, 419 КПК України.

19. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції з прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року в справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року в справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland).

20. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2024 року та ухвалу Одеськогоапеляційного суду від 17 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3