Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 641/6874/25

провадження № 51-1991 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

засудженої ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянки України, уродженки та мешканки

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Слобідський районний суд м. Харкова вироком від 09 лютого 2026 року засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнив від його відбування з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

13 травня 2026 року Харківський апеляційний суд вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

24 березня 2025 року приблизно об 11:00 ОСОБА_8 керувала технічно справним автомобілем "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на просп. Аерокосмічному в м. Харкові.

Під час руху на вказаній автодорозі ОСОБА_8 порушила вимогу п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), під час виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , який вийшов на проїзну частину дороги, справа наліво відносно напрямку руху її автомобіля, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та продовжила рух, внаслідок чого допустила наїзд на нього.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні 29 березня 2025 року.

Допущені ОСОБА_8 порушення вимог п. 12.3 ПДР знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_7 , не погодившись із вироком суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, подав касаційну скаргу, в якій просить його змінити, застосувавши положення ст. 75 КК.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

- призначив ОСОБА_8 "явно несправедливе покарання", не зваживши на конкретні обставини вчиненого його підзахисною кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та дані про її особу, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а також позицію сторони обвинувачення, висловлену в судах першої та апеляційної інстанцій щодо можливості застосування до обвинуваченої інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням;

- дійшов безпідставного висновку про неможливість застосування до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК, не дотримавшись тим самим засад співмірності та індивідуалізації покарання;

- не обґрунтував та мотивував свого рішення.

На касаційну скаргу захисника представник потерпілих - адвокат ОСОБА_6 подав письмове заперечення, в якому, навівши відповідні обґрунтування, просить скаргу залишити без задоволення, вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджена підтримали доводи касаційної скарги, просили застосувати положення ст. 75 КК.

Прокурор та представник потерпілих заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК та розмір призначеного за цією нормою закону додаткового покарання у касаційному порядку захисником не оспорюються.

У поданій касаційній скарзі захисник покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме - безпідставне незастосування до ОСОБА_10 положення ст. 75 КК, та невідповідність призначеного його підзахисній покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК).

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 413, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом і розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги представника потерпілого дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання, не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК, тому ОСОБА_8 необхідно призначити за ч. 2 ст. 286 КК реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував:

- характер, тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність та невідворотні наслідки у виді смерті людини;

- відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, які його пом`якшують - щирого каяття, добровільного часткового відшкодування завданої шкоди;

- наявність на момент події в крові потерпілого ОСОБА_9 етилового спирту (1,3% проміле) та порушення ним ПДР через його перебування на проїзній частині дороги поза межами пішохідного переходу;

- позицію потерпілих, висловлену під час апеляційного розгляду, які наполягали на призначенні обвинуваченій реальної міри покарання;

- дані про особу обвинуваченої.

Водночас суд апеляційної інстанції, зваживши на сукупність встановлених обставин, а саме те, що обвинувачена під час досудового розслідування та в суді першої інстанції свою вину визнала, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, просила вибачення у потерпілих, частково відшкодувала заподіяну шкоду, має міцні соціальні зв`язки, є студенткою, позитивно характеризується, дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК, та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Разом із цим колегія суддів апеляційного суду не знайшла підстав для застосування до ОСОБА_8 положень статей 69, 75 КК, навівши мотиви своєї позиції.

Тож колегія суддів касаційного суду вважає призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів як нею, так і іншими особами.

Що стосується прохання захисника про застосування до ОСОБА_8 приписів ст. 75 КК, то колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. З ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразового наголошував на тому, що призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. У статті 75 КК законодавець підкреслює важливість такої мети покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Під час касаційного провадження колегія суддів установила, що ОСОБА_8 :

- вчинила тяжкий необережний злочин;

- раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності;

- має міцні соціальні зв`язки;

- є студенткою денної форми здобуття освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти у Навчально-науковому інституті будівництва, землеустрою та цивільної інженерії Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова за спеціальністю "Будівництво та цивільна інженерія";

- як волонтер Благодійного фонду "Сильна Родина - Вільна Україна" з грудня 2022 року надає допомогу людям, які опинилися у надзвичайно складних життєвих обставинах унаслідок збройного конфлікту (внутрішньо переміщеним особам, людям з інвалідністю, дітям із соціально незахищених та неблагополучних сімей), за що неодноразово отримувала подяки;

- за місцем навчання та здійснення волонтерської діяльності характеризується виключно позитивно;

- щиро розкаялась, добровільно частково відшкодувала потерпілим заподіяну матеріальну шкоду (загальна сума виплачених на час касаційного розгляду коштів - 66 500 грн).

Колегія суддів також зважає на те, що загиблий ОСОБА_9 у стані алкогольного сп`яніння (1,3%) перед наїздом перебував на проїзній частині дороги поза межами пішохідного переходу, та на позицію потерпілих, висловлену їхнім представником, які заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, проте в даному провадженні їхня думка щодо виду та розміру покарання само собою не є вирішальною.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного їй покарання на підставі ст. 75 КК, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Відтак касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції - зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Харківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року стосовно ОСОБА_8 змінити.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_8 від відбування основного призначеного за ч. 2 ст. 286 КК покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3