Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 766/12788/24

провадження № 51-268 кмо26

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_9 ,

в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_12 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024000000000643, за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Львове Бериславського району Херсонської області, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2025 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 10 років та з конфіскацією всього належного їй майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 залишено без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_10 у строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 28.05.2024 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_10 визнано винуватою у тому, що вона, будучи громадянкою України, усвідомлюючи, що держава-агресор РФ окупувала, серед іншого, частину Херсонської області та сформувала окупаційну адміністрацію для управління вказаними територіями, діючи добровільно, перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Херсоні, не пізніше 12 вересня 2022 року надала усну згоду на пропозицію представників окупаційної адміністрації щодо зайняття посади головного бухгалтера, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у створеному окупаційною адміністрацією (так званими "військово-цивільною адміністрацією Херсонської області" та "Міністерством паливно-енергетичного комплексу Херсонської області") так званому "Державному унітарному підприємстві "Херсонська паливна компанія". В цей же день добровільно підписала з директором зазначеного підприємства ОСОБА_13 трудовий договір № 12-09/01, згідно з яким була призначена на посаду головного бухгалтера вищевказаного підприємства (вул. Полтавська, 67-Г), отримала згідно зі штатним розписом у підпорядкування штатну одиницю (бухгалтера), стосовно якої здійснювала функції контролю, організації роботи і її планування, здійснювала організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності, видавала заробітну плату працівникам зазначеного незаконно утвореного суб`єкта господарювання в російських рублях, підписувала фінансові, зокрема, платіжні та розрахункові документи.

У період з 20 вересня до 19 жовтня 2022 року, діючи на виконання наказу директора ОСОБА_13 від 20 вересня 2022 року № 01-05/04 "Про проведення інвентаризації основних фондів і оборотних активів майнових комплексів", входила до складу відповідної комісії та прийняла участь у проведенні інвентаризації основних фондів та оборотних активів Херсонського нафтопереробного заводу та Херсонського нафтоперевалювального комплексу, а у період з 12 до 19 жовтня 2022 року контролювала хід діяльності інвентаризаційної комісії, утвореної наказом "Про проведення інвентаризації переданих в управління майнових комплексів автозаправних станцій" від 06 жовтня 2022 року № 01-05/05 директора

ОСОБА_13 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суди не зважили на його твердження про те, що зміст письмового доказу під назвою (мовою оригіналу) "Устав Государственного предприятия "Херсонская топливная компания", який є установчим документом цього підприємства, не містить жодних вказівок на виконання підприємством будь-яких владних повноважень та управлінських функцій щодо управління окупованою територією.

Вважає, що суди попередніх інстанцій розширили поняття "окупаційна адміністрація" як такого, що включає будь-які незаконно створені підприємства на тимчасово окупованій території, не врахувавши інших істотних ознак окупаційної адміністрації, наведених у законі, при цьому помилково кваліфікували дії

ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 111-1 КК, оскільки, на його думку, більш правильною є кваліфікація за ч. 4 даної статті, що відповідає суті та характеру вчиненого нею діяння.

Крім цього, ОСОБА_10 безпідставно не призначено покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК, оскільки не враховано належним чином усіх фактичних обставин кримінального провадження, даних про особу його підзахисної, при цьому необґрунтовано не визнано обставиною, що пом`якшує покарання, - збіг тяжких обставин.

Суди не зважили на його доводи про дискримінаційне ставлення сторони обвинувачення стосовно ОСОБА_10 у порівнянні з іншими працівниками так званого "Державного унітарного підприємства "Херсонська паливна компанія", які навіть не притягнуті до кримінальної відповідальності.

На касаційну скаргу захисника прокурор подав заперечення, в яких, наводячи відповідні обґрунтування, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 травня 2026 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою захисника на підставі ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Обґрунтовуючи свою позицію, колегія суддів в ухвалі вказала, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, є добровільне зайняття громадянином України посади саме в незаконному органі влади. Тому для правильної кваліфікації дій особи необхідним є встановлення того, що відповідна установа/підприємство за своїми функціональними характеристиками належить до органів влади.

Поняття "орган влади" у правовій доктрині та законодавстві України пов`язується із наявністю владних управлінських повноважень, реалізацією функцій держави (нормотворчих, управлінських, правоохоронних тощо) та можливістю прийняття обов`язкових до виконання рішень у сфері публічного управління, при цьому в п. 6

ч. 1 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначені ознаки властиві окупаційній адміністрації Російської Федерації.

На думку колегії суддів, за своєю правовою природою державне унітарне підприємство не наділене владними повноваженнями публічного характеру, його головний бухгалтер не здійснює владного управління в масштабах територіальної громади чи держави, не реалізує нормотворчі, правоохоронні чи інші владно-розпорядчі функції держави, тому факт створення або функціонування такого підприємства на тимчасово окупованій території, а також виконання його головним бухгалтером організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у межах діяльності такого підприємства, за відсутності ознак органу влади, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.

З огляду на викладене, у зв`язку з наявністю різних правових позицій у подібних правовідносинах, викладених у постановах колегій суддів Другої і Третьої судових палат Касаційного кримінального суду, та необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 638/18926/23 (провадження № 51-714 кмо25), з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики та формування висновку щодо застосування норми права, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду даного кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 та засуджена ОСОБА_10 касаційну скаргу підтримали.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Розгляд кримінальних проваджень має здійснюватися із суворим додержанням закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КК підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно ст. 368 КПК суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК).

Об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, утворюють, зокрема, дії щодо добровільного зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

За встановлених обставин кримінального провадження, ОСОБА_10 добровільно зайняла посаду головного бухгалтера у так званому "Державному унітарному підприємстві "Херсонська паливна компанія", причому правова оцінка дій щодо добровільності зайняття вказаної посади сумніву не піддається, підтверджена доказами, які містить кримінальне провадження, та стосовно яких суд зробив належно обґрунтований висновок.

Таким чином ключовим питанням у цьому провадженні є встановлення того чи включається вищезазначене підприємство у окупаційну адміністрацію держави-агресора.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", окупаційною адміністрацією РФ є сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

З наведеного законодавчого визначення випливає, що до складу окупаційної адміністрації держави-агресора можуть належати підприємства, установи та організації. До того ж сама по собі організаційно-правова форма відповідного утворення не є визначальною для вирішення питання про його належність до окупаційної адміністрації.

Поняття "незаконний орган влади, створений на тимчасово окупованій території" (зокрема, як складник окупаційної адміністрації) в розумінні ч. 5 ст. 111-1 КК має визначатися передусім за функціональним критерієм - як утворення, яке фактично здійснює публічно-владні управлінськіповноваження щодо території, населення або окремих сфер суспільного життя, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування.

Необхідно враховувати, що особливості організації та здійснення окупаційною владою управління тимчасово окупованими територіями можуть передбачати створення підприємств, установ та організацій, діяльність яких функціонально безпосередньо спрямована на утвердження окупаційної влади держави-агресора, управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольними РФ самопроголошеними органами, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України.

Такі утворення можуть забезпечувати реалізацію рішень окупаційної адміністрації, організаційне, матеріальне чи інше забезпечення її функціонування, а також виконувати завдання, безпосередньо пов`язані з установленням та підтриманням контролю держави-агресора над тимчасово окупованою територією.

Отже, для кримінально-правової оцінки діяльності особи необхідно встановити не лише її формальне становище в структурі утворення, створеного або контрольованого окупаційною владою, а й характер самого утворення та конкретні функції, виконання яких було покладено на особу.

Якщо підприємство за напрямком своєї діяльності належить до таких, діяльність яких спрямована на утвердження влади держави-агресора, то зайняття посад у ньому слід розглядати саме в такому контексті, адже функціонування підприємства забезпечує робота його працівників.

Водночас, об`єднана палата звертає увагу, що зайняття посад не у всіх підприємствах, установах та організаціях на тимчасово окупованих територіях тягне кримінальну відповідальність за колабораціонізм.

Колегія суддів не бачить підстав для відступу від свого висновку, зробленого у постанові Об`єднаної палати ККС від 01 грудня 2025 року у справі № 638/18926/23, провадження № 51-714кмо25. Суд жодним чином не ставить під сумнів застосовність положень Конвенції щодо можливості громадян України працювати з метою забезпечення свого існування на окупованих територіях. Водночас Суд звертає увагу на те, що необхідно враховувати, які саме посади обіймає особа, яку саме діяльність вона здійснює, на що спрямована така діяльність, чи має вона "контролюючий" вплив на інших громадян, чи може особа впливати на права інших громадян, в тому числі обмежувати їх, чи полягають дії особи у пропаганді або утвердженні будь-яким чином окупаційної влади тощо. Тобто суд має враховувати, чи полягає така діяльність в утвердженні окупаційної влади та, як наслідок, чи підпадає під дію та правила, визначені Конвенцією.

Разом з тим, стосовно юридичної природи "Державного унітарного підприємства "Херсонська паливна компанія", а саме щодо виконання цим підприємством функцій, властивих незаконному органу влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

За загальним правилом інституційні ознаки державного унітарного підприємства відрізняються від інституційних ознак органів влади. Як правило, державне унітарне підприємство не здійснює владних повноважень у разі здійснення суто економічної, господарської діяльності у певній сфері з метою отримання прибутку, задоволення потреб юридичних, фізичних осіб результатами власної підприємницької діяльності. В такому разі особи, які займають певні посади у таких підприємствах, у тому числі ті, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій, не належать до осіб, які виконують такі функції в органах влади.

Разом із тим, враховуючи особливості впорядкування та контролю за тимчасово окупованою територією України до відання таких підприємств може бути віднесено вирішення питань та виконання завдань, притаманних органам влади та місцевого самоврядування в Україні.

З огляду на суто незаконний характер формування органів окупаційної адміністрації та влади на тимчасово окупованій території України, набуття відповідної компетенції може бути пов`язано із будь якими розпорядчими, адміністративними, управлінськими актами та рішеннями щодо надання такого статусу підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням фізичних осіб чи окремим особам незалежно від форми їх ухвалення.

Фактичне набуття таких функцій, незалежно від організаційно-правової форми існування таких підприємств, установ, організацій, утворює підстави для кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 111-1 КК.

Разом із тим, згідно вироку, у обвинуваченні, визнаного судом доведеним, не зазначено чи здійснювало Державне унітарне підприємство "Херсонська паливна компанія" функції, властиві органам державної влади або місцевого самоврядування, чи спрямована його діяльність безпосередньо на забезпечення функціонування та утвердження окупаційної влади держави-агресора на тимчасово окупованих територіях.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_10 , зайнявши добровільно посаду головного бухгалтера, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у створеному окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованій території "Державному унітарному підприємстві "Херсонська паливна компанія", не мотивував належним чином чи наявна у даного підприємства компетенція, притаманна функціям окупаційної адміністрації РФ.

Зокрема суд не дослідив функцій, покладених на підприємство, в тому числі обставин забезпечення паливом громадян, чи полягала діяльність підприємства в утвердженні окупаційної влади в спосіб, визначений напрямами його діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_10 , зайнявши добровільно посаду головного бухгалтера, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у створеному окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованій території "Державному унітарному підприємстві "Херсонська паливна компанія", дійшов передчасного висновку про кримінально-правову оцінку її дій за ч. 5 ст. 111-1 КК, оскільки не встановив природу діяльності даного підприємства з погляду на те, чи покликано воно здійснювати функції управління тимчасово окупованими територіями, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території України.

Суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення місцевого суду при перегляді вироку щодо ОСОБА_10 в апеляційному порядку, з огляду на доводи апеляційної скарги сторони захисту з наведених підстав.

З урахуванням наведеного, об`єднана палата вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому суду необхідно врахувати наведене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризику, передбаченому ст. 177 КПК, а саме спробам обвинуваченої переховуватися від суду, колегія суддів вважає за необхідне обрати їй запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Виконуючи вимоги ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок про застосування положень ст. 111-1 КК.

Для віднесення органів, підприємств, установ та організацій до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора в розумінні ст. 111-1 КК, вирішальним є встановлення того, чи здійснюють вони функції, властиві органам державної влади або місцевого самоврядування, чи їхня діяльність безпосередньо спрямована на забезпечення функціонування та утвердження окупаційної влади держави-агресора на тимчасово окупованих територіях.

Керуючись статтями 434, 434-2, 436, 438, 441, 442 КПК, об`єднана палата

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 31 грудня 2026 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

ОСОБА_7