Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 712/5389/23

провадження № 51-775 км 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023250000000172 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2025 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 3 ст. 190 КК України на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 209 КК України на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися діяльністю, пов`язаною з купівлею-продажем нерухомості на 1 рік та без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися діяльністю, пов`язаною з купівлею-продажем нерухомості на 1 рік та без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року вирок суду залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у придбанні права власності на майно шляхом обману, вчинене у великих розмірах, та у розпорядженні майном, одержаним злочинним шляхом, у тому числі у вчиненні правочину з таким майном, здійснене особою, яка знала що таке майно одержане злочинним шляхом, за детально викладених у вироку обставин.

Як встановлено судом, у ОСОБА_7 виник умисел на придбання шляхом обману права на житлову квартиру АДРЕСА_2 . Дізнавшись, що власниця квартири ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 06 грудня 2019 року прибув до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, якому пред`явив довідку, видану ЖЕК, та технічний паспорт на вказану квартиру, достовірно знаючи що внесені у ці документи відомості про те, що ОСОБА_7 є власником кооперативної квартири, не відповідають дійсності.

На підставі цих підроблених документів державний реєстратор, будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не підозрюючи злочинних намірів останнього, сформував друковану форму заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2019 року, а також рішення про державну реєстрацію від 10 грудня 2019 року, яким засвідчив державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_7 .

Таким чином засуджений шляхом обману набув право власності на квартиру, яка, відповідно до ст. 1277 ЦК України, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади м. Черкаси, вартість якої може складати 423 800,00 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 16 січня 2020 року, з метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, маючи право власності на квартиру, одержану злочинним шляхом, з метою приховування незаконного походження права власності, передав цю квартиру до статутного капіталу ТзОВ "СМІЛА-2017", яка в подальшому була продана.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив легалізацію (відмивання) вказаної квартири, одержаної злочинним шляхом, та отримав від її продажу кошти в сумі 423 800,00 грн, чим заподіяв шкоду інтересам територіальної громади на цю суму.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через відсутність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.

Зазначає, що судами не встановлено доказів про наявність умислу на шахрайські дії; не з`ясовано коли та в який спосіб був виготовлений можливий підроблений документ, а саме, довідка ЖЕК та технічний паспорт на квартиру.

Захисник стверджує, що обвинувачення є нечітким, неконкретним, ґрунтується на припущеннях, не відповідає фактичним обставинам, Черкаська міська територіальна рада не може бути потерпілою у цьому кримінальному провадженні, адже вона безпосередньо не передавала майно ОСОБА_7 , у свою чергу вартість майна (квартири) встановлена неправильно, що мало своїм наслідком неправильну кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 190 КК України.

У касаційній скарзі звертається увага на порушення судом першої інстанції вимоги фіксування судового засідання технічними засобами під час допиту ряду свідків, що скаржник вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції дослідив докази формально, не перевірив доводів щодо відсутності складу злочину, неправильної кваліфікації, недопустимості доказів, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Представник Черкаської міської ради ОСОБА_9 надіслав до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали скаргу за наведених у ній мотивів та просили задовольнити.

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Мотиви суду

У касаційній скарзі захисник вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, висловлює незгоду з оцінкою доказів, наданою судами, та надає їм власну оцінку. Ці доводи переважно зводяться до висловлення стороною захисту власної версії подій, іншого трактування окремих доказів, ніж це зроблено судом, та фактично містять побажання щодо переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази та вирішувати питання про їх достовірність. При перевірці доводів, наведених у скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

У цьому провадженні суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Під час перегляду оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених у вироку фактичних обставин.

Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.

Так, суд взяв до уваги показання ОСОБА_7 , де він пояснив, що надав свій паспорт знайомій особі для приватизації квартири, у сам процес приватизації не вникав, незаконність операції не усвідомлював. Через певний час переоформив цю квартиру на ТзОВ "Сміла-2017". Щодо процедури переоформлення йому нічого не пояснювали, тому що він сам на той час був рієлтором і знав як укладаються подібні угоди. За таку послугу він отримав подяку в сумі 4000 грн. Також зазначив, що в той час, коли провадилася державна реєстрація квартири, він перебував в іншому місці.

Суди перевіряли версію сторони захисту про перебування обвинуваченого в закладі "Фугу" у м. Черкаси, а не у реєстратора під час державної реєстрації квартири. Судами були безпосередньо досліджені показання свідка ОСОБА_10 , який будучи приведеним до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань підтвердив, що до нього, як до державного реєстратора звернувся ОСОБА_7 , особисто подав довідку №17 від 25 грудня 2008 року, де вказано що ОСОБА_7 є власником кооперативної квартири і сплатив пайовий внесок, та технічний паспорт, що стало підставою для проведення реєстраційних дій по квартирі АДРЕСА_2 . Під час проведення слідчої дії - упізнання особи за фотокартками свідок вказав на ОСОБА_7 як на особу, яка безпосередньо зверталась для оформлення права власності на квартиру.

При цьому суди критично віднеслися до показань свідка ОСОБА_11 щодо перебування в цей час ОСОБА_7 разом із ним у ресторані "Фугу", оскільки свідок перебуває з обвинуваченим у дружніх стосунках, а долучена до матеріалів провадження фотографія з телефона свідка, де відображено чоловіка з опущеним до низу обличчям, не підтверджує неможливості перебування обвинуваченого у визначений у вироку час за місцем роботи державного реєстратора.

Також при визнанні ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд першої інстанції дослідив та оцінив належним чином лист Департаменту економіки та розвитку від 02 серпня 2022 року про те, що в базі даних приватизованого державного житлового фонду м. Черкаси відсутня інформація щодо приватизації вказаної квартири, свідоцтво про право власності на житло та розпорядчий документ органом приватизації не видавались. З листа КП "ЧООБТІ" від 15 вересня 2022 року вбачається, що довідка на ім`я ОСОБА_7 від 30 жовтня 2019 року та технічний паспорт на квартиру не видавалися.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 12 жовтня 2022 року встановлено, що власниця квартири ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки № 17 від 25 грудня 2008 року, виданої ОСОБА_7 , він є власником кооперативної квартири АДРЕСА_3 , сума пайового внеску за квартиру в розмірі 127 345 грн сплачена 24 грудня 2008 року в повному обсязі. ОСОБА_7 є членом ЖБК № 124 на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 11 листопада 2008 року № 4-648.

Як убачається з листа-відповіді від 12 грудня 2022 року, у документах архівного фонду Черкаської міської ради та її виконавчого комітету рішення від 11 листопада 2008 року № 4-648 відсутнє, такий номер відповідає рішенню виконавчого комітету з іншого питання. Що суд обґрунтовано взяв до уваги як доказ того, що оформлені на обвинуваченого документи містили неправдиві відомості. Також суд взяв до уваги, що технічний паспорт на вказану квартиру виготовлений на замовлення ОСОБА_7 .

З аналізу та оцінки цих та інших доказів у сукупності суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_7 достовірно знав про те, що в документи, які він подав для реєстрації права власності на квартиру, були внесені неправдиві відомості, однак надав їх державному реєстратору для подальшого вчинення реєстраційних дій.

Так само чітко судом на підставі досліджених доказів встановлені й подальші дії обвинуваченого щодо розпорядження майном (квартирою), одержаної злочинним шляхом.

Зокрема, суд дослідив акт приймання-передачі нерухомого майна у власність юридичної особи від 16 січня 2020 року, згідно якого ОСОБА_7 передав до статутного капіталу ТОВ "СМІЛА-2017" квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , оцінка об`єкта нерухомості 50 000 грн. З протоколу №5 зборів засновників цього товариства від 02 червня 2020 року встановлено, що цими зборами схвалено продаж належної ТОВ квартири по балансовій вартості та доручено директору ОСОБА_12 підготувати необхідні документи для здійснення угоди купівлі-продажу. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 03 червня 2020 року ТОВ "СМІЛА-2017" передало ОСОБА_13 у власність вказану квартиру, яку остання 24 вересня 2020 року подарувала ОСОБА_14 .

З листа-відповіді приватного нотаріуса ОСОБА_15 убачається, що нею 16 січня 2020 року було засвідчено справжність підписів ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на акті приймання-передачі у власність юридичної особи нерухомого майна.

Суд взяв до уваги також письмові документи, які містяться у кримінальному провадженні та були досліджені в судовому засіданні, оцінив їх у вироку відповідно до вимог закону та встановив, що вони у сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому протиправних діянь.

Захисник у касаційні скарзі стверджує про недопустимість доказу - протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2023 року внаслідок того, що свідок не упізнав обвинуваченого чітко, а лише допустив можливість, що це та сама особа.

Суди безпосередньо дослідили вказаний протокол і встановили, що він містить додаток у виді довідки, згідно якої свідок ОСОБА_10 упізнав ОСОБА_7 за рисами обличчя, притаманними особам кавказької національності, формою носа та брів. Свідок пояснив, що саме ця особа зверталася до нього для оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Будь-яких об`єктивних даних про те, що свідком надавалися показання, які не відповідають дійсним обставинам звернення до нього як до державного реєстратора, судом не встановлено.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. При цьому скаржник має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження.

Проте захисник, посилаючись на недопустимість протоколу, не вказує на наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би свідчили про це. Тому такі доводи є безпідставними.

У касаційній скарзі захисник стверджує про неправильне встановлення судом вартості майна (квартири), вважає суму встановлених експертизою збитків припущенням. Сторона захисту в обґрунтування своєї позиції посилається на оцінку балансової вартості квартири, яка була визначена під час її передачі до статутного капіталу ТОВ "Сміла-2017".

Такі доводи суперечать закону та усталеній судовій практиці.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України експертиза проводиться для визначення розміру матеріальних збитків.

Судова практика виходить з того, що майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи (позбавлення заробітку внаслідок втрати працездатності чи його зменшення тощо), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат.

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у розумінні п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України вважається грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Імперативність наведеної норми процесуального закону щодо призначення експертизи у кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування. В інших випадках для визначення розміру заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків призначається експертиза.

Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду ВС від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18).

Враховуючи викладене, суд правильно взяв до уваги при визначенні вартості майна (квартири) висновок експерта від 03 лютого 2023 року щодо встановлення його ринкової вартості.

Що стосується твердження сторони захисту про те, що Черкаську міську раду помилково визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні, оскільки її посадові особи не виконали свій обов`язок подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою, то ці доводи є безпідставними.

Потерпілим у кримінальному провадженні відповідно до ст. 55 КПК України може бути не тільки фізична, але й юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов`язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Матеріалами провадження встановлено, що колишня власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємці щодо отримання спадщини на вказану квартиру не зверталися, тому, враховуючи положення ст. 1277 ЦК України, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження нерухомого майна, в разі відсутності спадкоємців, подає до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Таку заяву можна подати після спливу 1 року з часу відкриття спадщини (смерті власника). Доки спадщину не визнано відумерлою, майно охороняється нотаріусом або органом місцевого самоврядування. Згідно пояснень представника потерпілого, протягом 2014-2019 років відповідний позов до суду скерований не був, оскільки міській раді не було відомо про відумерлу спадщину.

Через те, що нерухомість завжди має чітку географічну прив`язку, закон чітко визначає, кому вона дістається, якщо спадкоємців немає. На відміну від рухомого майна (грошей, авто), нерухомість як відумерла спадщина завжди переходить виключно у комунальну власність місцевої громади, де ця нерухомість розташована. Таким чином саме Черкаська міськрада відповідно до наведеної вимоги закону є потенційним власником цієї квартири і ніхто інший, крім законних спадкоємців, не може претендувати на це майно. Несвоєчасне звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою не породжує права інших осіб на таке майно, про що правильно зазначено в судових рішеннях.

Суд першої інстанції оцінив усі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого "поза розумним сумнівом", оскільки вони прямо та непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вирок суду відповідає вимогам закону.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, є чітким, воно відповідає вимогам ст. 374 КПК України, в ньому наведено місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини та мотиви вчинення.

Твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 умислу на заволодіння квартирою спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну оцінку.

Зокрема, суд послався на те, що обвинувачений на момент вчинення злочину тривалий час працював рієлтором, був обізнаний у процедурі приватизації, визнанні права власності та реєстрації житла, він розумів, що ця квартира йому не належить і він не має жодних правових підстав претендувати на неї. Проте, маючи умисел на придбання права на чуже майно, подав до державного реєстратора документи про те, що він є власником такої квартири, достовірно знаючи, що їх зміст не відповідає дійсності. Такі неправомірні дії стали підставою для реєстрації відповідної заяви та подальшої державної реєстрації права власності на квартиру за обвинуваченим.

Отже, суди чітко встановили наявність у ОСОБА_7 умислу на придбання власності на майно шляхом обману з подальшим розпорядженням таким майном, а тому кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України відповідає встановленим обставинам справи.

Захисник у касаційній скарзі посилається на те, що суди не з`ясували хто і коли виготовив підроблені документи, не перевірили обставини зникнення реєстраційної справи та не взяли до уваги наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_16 , що сторона захисту вважає неповнотою судового розгляду, яке призвело до нібито безпідставного засудження ОСОБА_7 .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. А тому питання можливих неправомірних дій інших осіб не є предметом цього кримінального провадження.

Інші доводи касаційної скарги захисника, які стосуються незгоди сторони захисту зі встановленими судом фактичними обставинами справи відповідно до ст. 433 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі стверджується про відсутність фіксування судового засідання в суді першої інстанції за допомогою технічних засобів, зокрема, зазначається про відсутність запису допиту свідка ОСОБА_10 .

Ці доводи не знайшли свого підтвердження. Матеріали провадження містять аудіозаписи всіх судових засідань в суді першої інстанції, зокрема і допиту цього свідка, ці записи належної якості та дозволяють чітко встановити зміст показань свідка в судовому засіданні. Тому порушень вимог ч. 4 ст. 107, ст. 108 КПК України не встановлено.

Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог ст. 404 КПК України розглянув апеляційну скаргу сторони захисту, дав в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на усі доводи, наведені в цій скарзі, та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_17 ОСОБА_3