Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 484/1453/21

провадження № 51-493км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання| ОСОБА_4 ,|

прокурора захисника|ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,|

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Серби Кодимського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1Обставини справи

1. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року ОСОБА_7 на підставі статті 49 Кримінального кодексу України (КК) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 15, пунктами 5, 6, 11, 12 частини 2 статті 115, пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 263 КК, а кримінальне провадження закрито.

2. Суд взяв до уваги, що злочини, в яких він обвинувачувався, зокрема й ті, за які може бути призначено довічне позбавлення волі, були вчинені понад 15 років тому (з жовтня по 07 листопада 2007 року). Суд також взяв до уваги факт його переховування від органів досудового розслідування з 2008 по 2020 рік. Однак суд вважав за можливе застосувати загальний строк давності, передбачений частиною 2 статті 49 КК.

3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив цю ухвалу без змін.

Доводи касаційної скарги

4. Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржене рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Він стверджує, що суди не врахували, що тривале переховування останнього від органів влади та проживання по підробленим документам вказують на те, що він не перестав бути суспільно-небезпечною особою, а відсутність фактів притягнення його до відповідальності та вчинення інших правопорушень не свідчить про його виправлення.

6. Захисник ОСОБА_6 надіслав Суду письмові заперечення на скаргу прокурора, просив відмовити в її задоволенні.

7. ОСОБА_7 надіслав на адресу Суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити оскаржене рішення без змін.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Прокурор підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити.

9. Сторона захисту просила відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

11. Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. Згідно з положеннями статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

13. Відповідно до статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

14. Суд вважає, що доводи прокурора про неправильне застосування положень статті 49 КК є непереконливими.

15. Сторона обвинувачення стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано тривале переховування ОСОБА_7 від правосуддя та проживання його по підробленим документам.

16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2023 року виснувала, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення[1].

17. Положеннями частини 4 статті 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

18. Таким чином, законодавство давало суду можливість розглянути питання про застосування строку давності звільнення від кримінальної відповідальності.

19. Відповідно до частини 4 статті 49 КК питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Таким чином, законодавець у таких випадках наділяє суд дискреційними повноваженнями при застосуванні строку давності.

20. Суди приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, не залишили поза увагою факт переховування ОСОБА_7 від правосуддя з 2008 по 2020 рік та інші обставини, на які звертає увагу сторона обвинувачення.

21. У той же час вони зважили на те, що під час переховування від правосуддя він не вчиняв нових правопорушень, з 2014 до 2018 року воював у зоні проведення бойових дій у складі ОСОБА_8 і був відзначений як керівництвом ДУК ПС, так і громадськими організаціями, з травня 2022 року перебував у Збройних Силах України, приймав участь в бойових діях, де отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, про що свідчать довідки військово-лікарських комісій, і виключно позитивно характеризується за період служби та роботи.

22. За висновком судів попередніх інстанцій такі обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 перестав бути суспільно-небезпечною особою і його тривала законослухняна поведінка свідчить про його виправлення.

23. Суд не має підстав ставити під сумнів такі висновки судів попередніх інстанцій.

24. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і, погодившись з висновками суду першої інстанції, надав умотивовані відповіді на доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

25. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони обвинувачення слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] № 735/1121/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086