Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 159/2305/19

провадження № 51-756км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

представників потерпілої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

представника цивільного

відповідача ОСОБА_9

прокурора ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного відповідача ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" - адвоката ОСОБА_11 та засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Звози Ківерцівського району Волинської області, жителя м. Ківерці Волинської області,

на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року.

Обставини справи

1. Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

2. На користь потерпілої ОСОБА_12 стягнуто з ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" 82 650 грн моральної шкоди та з засудженого 39 000 грн витрат на правничу допомогу.

3. Суд визнав доведеним, що 16 січня 2017 року засуджений, рухаючись автопоїздом в складі сідлового тягача "DAF" та напівпричіпа зі сторони м. Луцька в напрямку м. Ковеля, неподалік с. Свидники Ковельського району Волинської області, порушивши вимоги пунктів 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху (ПДР), виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_13 , внаслідок чого той отримав смертельні тілесні ушкодження.

4. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року вирок скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у іншому складі суду.

5. Апеляційний суд вважав, що висновок першої інстанції щодо порушення засудженим ПДР, і, як наслідок, щодо його винуватості у інкримінованому злочині зроблено без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів. Крім цього, апеляційна інстанція вказала на необхідність перевірити доводи захисту щодо наявності процесуального документа керівника органу досудового розслідування, передбаченого статтею 39 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), а також доводи представника ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" - адвоката ОСОБА_11 .

6. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

7. Цивільний позов ОСОБА_12 до ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" задоволено частково та стягнуто на її користь 82 650 грн моральної шкоди та 39 000 грн відшкодування витрат на правову допомогу.

8. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

9. Представник цивільного відповідача, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, в частині в вирішення цивільного позову просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

10. Вона стверджує про необґрунтованість стягнення з ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" на користь потерпілої ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки в день, коли сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), засуджений не виконував своїх трудових обов`язків, а сідловий тягач марки "DAF" не належить цивільному відповідачу.

11. Крім цього, він зазначає, що суд першої інстанції:

не виконав вказівки апеляційної інстанції, не оцінив обґрунтованість позовних вимог, не проаналізував підстави стягнення моральної шкоди;

не зважив на те, що вимоги до безпосереднього завдавача шкоди не пред`являлись та не досліджувались;

не здійснив всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів у їх сукупності;

не дотримався вимог статті 370 КПК, оскільки належно не проаналізував докази, на які посилаються сторони, та не навів мотиви відхилення позиції цивільного відповідача.

12. Засуджений, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

13. Він стверджує, що суд першої інстанції при новому розгляді справи не виконав вказівки суду апеляційної інстанції, зокрема:

не проаналізував, чи існував у матеріалах провадження процесуальний документ керівника органу досудового розслідування відповідно до статті 39 КПК;

не усунув ключові суперечності щодо вихідних даних, покладених в основу експертних висновків.

14. Крім того:

протокол огляду місця події містить суперечності між текстом, схемою та матеріалами фотофіксації, некоректні заміри ширини проїзної частини/смуг, виправлення, не містить опису суттєвих ознак слідів;

висновки експертиз ґрунтуються на некоректних вихідних даних тасамостійному виборі експертом параметрів моделювання;

розгляд проведено неповно і проігноровані альтернативні докази, зокрема, не взято до уваги показання свідка ОСОБА_14 та надані ним фотознімки, висновок експерта № 277 від 31 серпня 2017 року, а також показання експерта ОСОБА_15 ;

суд дійшов висновку про вплив технічної несправності та перевантаження автомобіля без належної експертної перевірки;

порушено право на захист у зв`язку з відмовою суду у призначенні товарознавчої експертизи та відмовою апеляційного суду у повторному дослідженні доказів;

висновки судів не відповідають вимогам стандарту доказування "поза розумним сумнівом", що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

15. Представник потерпілої ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_16 надав Суду письмові заперечення, в яких заперечив проти касаційних скарг, просив залишити оскаржені судові рішення без змін.

Позиції учасників касаційного розгляду

16. Представник цивільного відповідача та засуджений в судовому засіданні підтримали доводи своїх касаційних скарг.

17. Прокурор та представник потерпілої заперечили проти задоволення касаційних скарг.

18. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

19. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що подані касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника цивільного відповідача ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" підлягає частковому задоволенню.

Щодо скарги сторони захисту

Щодо доведеності винуватості

20. Відповідно до статті 433 КПК Суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. В межах доводів скарги, Суд зобов`язаний перевірити, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду, а також чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом [1].

21. Суд першої інстанції на підставі аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування, і безпосередньо досліджених доказів дійшов обґрунтованого висновку про винуватість засудженого.

22. В основу свого рішення суд поклав висновки судової транспортно-трасологічної експертизи № 8103 від 03 травня 2017 року, відповідно до якої місце зіткнення автомобіля марки "Мерседес-Спрінтер" та автомобіля марки "Даф" знаходиться на лівій смузі руху в напрямку м. Ковеля в місці, що передує осипу уламків пластмаси перед слідами тертя асфальтного покриття, комісійної інженерно-транспортної експертизи від 06 березня 2018 року № 12-1-210/CE-17/20738/17-52, відповідно до якого у момент первинного контакту автопоїзд у складі сідлового тягача та напівпричепа щонайменше частково знаходився на смузі зустрічного руху, показання експерта ОСОБА_17 , а також інші письмові докази, зміст яких детально відображено у вироку.

Щодо висновків суду про вплив технічної несправності та перевантаження автомобіля "Мерседес-Спрінтер" на ДТП

23. Суд відхиляє і доводи касаційної скарги про те, що районний суд дійшов висновку про вплив технічної несправності та перевантаження автомобіля без належної експертної перевірки.

24. Так, суд першої інстанції, на підставі висновків експертиз та показань експерта ОСОБА_17 , який повідомив, що місце зіткнення не залежало від шин, які були встановлені на автомобілі "Мерседес-Спрінтер" та категорично ствердив, що швидкість згаданого автомобіля та маса його завантаження могла вплинути лише на повздовжнє розташування місця зіткнення, але не на поперечне, дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що технічна несправність автомобіля "Мерседес Спрінтер" жодним чином не вплинула на механізм ДТП.

25. Доводів, які б спростовували ці висновки судів попередніх інстанцій касаційна скарга не містить.

Щодо вихідних даних та недоліків протоколу огляду місця події

26. Суд нагадує, що відповідно до статті 433 КПК вирішення питання достовірності доказів і їх достатності для встановлення факту, на доведення якого вони надані, є перш за все задачею судів попередніх інстанцій.

27. У Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій достовірності доказів.

28. При цьому суд першої інстанції, надавши оцінку клопотанню сторони захисту про визнання недопустимими протоколу огляду місця події від 16 січня 2017 року та висновків експертів №№ 8103, 18-2420, в якому вона зазначала про недоліки протоколу огляду місця події та некоректність вихідних даних, дійшов висновку, що клопотання є необґрунтованим і не відповідає встановленим фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

29. Крім цього, не залишилась поза увагою судів попередніх інстанцій помилковість наданих слідчим вихідних даних експертам, зокрема ширина проїжджої частини дороги, однак суди прийшли до висновку, що в даному випадку загальна ширина дороги не має вирішального значення для правильності висновків експертів, оскільки для встановлення точного місця зіткнення є важливою ширина кожної смуги руху, а такі параметри слідчим зазначено правильно.

Узагальнення

30. Суд вважає, що у цій справі висновок продоведеність винуватості засудженого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - достатності для прийняття рішення.

Щодо неповноти судового розгляду

31. Сторона захисту стверджує, що судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_14 та надані ним фотознімки, висновок експерта № 277 від 31 серпня 2017 року, а також показання експерта ОСОБА_15 .

32. При цьому суд першої інстанції, допитавши під час судового розгляду свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 встановив, що останні не бачили безпосередньо момент зіткнення транспортних засобів та місце такого зіткнення, бачили лише наслідки та загальну обстановку після пригоди та дійшов висновку про те, що їх показання не є вирішальними для встановлення місця безпосереднього зіткнення транспортних засобів. З таким висновком районного суду погодився і суд апеляційної інстанції.

33. Доводи касаційної скарги не містять жодного обґрунтування, яким чином показання свідка ОСОБА_14 спростовують висновки суду про обставини цієї справи.

34. Крім цього, суд першої інстанції, надавши оцінку висновку експерта № 277 від 31 серпня 2017 року, складеному експертом Волинського НДЕКЦ ОСОБА_15 , яким констатовано, що зіткнення автомобілів відбулося на правій смузі руху в напрямку м. Ковеля, не прийняв його до уваги, оскільки згаданий висновок повністю суперечить іншим висновкам, зокрема і комісійних експертиз, проведених у справі.

35. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи касаційної скарги.

Щодо порушення права на захист

36. Сторона захисту стверджує про порушення права на захист у зв`язку з відмовою районного суду у призначенні судової товарознавчої експертизи та відмовою апеляційного суду у повторному дослідженні доказів.

37. Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2024 року стороною захисту до суду було подано клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи вантажу.

38. Ухвалою суду першої інстанції від 30 січня 2025 року відмовлено у задоволенні згаданого клопотання. Своє рішення районний суд обґрунтував, зокрема відсутністю предметів (вантажу), які перебували у автомобілі "Мерседес Спринтер", у зв`язку з їх знищенням та неможливістю надати вихідні дані експертам, за якими можна було б встановити їх загальну масу, показаннями експерта ОСОБА_17 , який повідомив, що при проведенні експертизи ним приймалась до уваги, за відсутності інших даних, максимально допустима по технічних характеристиках завантаженість згаданого автомобіля, а також зазначив, що інша завантаженість автомобіля на кінцеве розташування транспортних засобів після ДТП не вплинула б.

39. Щодо повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції Суд уже зазначав, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.

40. Як вбачається з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. У касаційній скарзі не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими судом першої інстанції, і які дії та рішення суду першої інстанції завадили стороні захисту всебічно і повно їх дослідити[2].

41. Відмова у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

42. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо відсутності процесуального документу відповідно до статті 39 КПК

43. Щодо доводів сторони захисту про відсутність у матеріалах справи процесуального документу керівника органу досудового розслідування відповідно до статті 39 КПК, Суд нагадує, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону тягне недопустимість доказу. Закон зобов`язує суд визначити допустимість доказу з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи[3].

44. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду[4].

45. При цьому касаційна скарга не містить доводів про те, яким чином відсутність у матеріалах справи згаданого документа призвело до порушення тих чи інших прав і свобод засудженого, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України.

Щодо призначеного покарання

46. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

47. Суд відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій перебувають у кращому становищі, ніж касаційний суд щодо оцінки характеру злочинної поведінки, особи засудженого та інших вагомих для призначення покарання чинників, маючи можливість безпосереднього сприйняття всіх обставин, важливих для винесення рішення в межах наданих суду дискреційних повноважень.

48. Так, суд першої інстанції, врахувавши, що засуджений вчинив тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується по місцю роботи, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що тривалий час з моменту скоєння злочину засуджений не розкаявся у вчиненому, не відшкодував заподіяні збитки потерпілим, не усвідомив протиправність своєї поведінки, призначив йому покарання у виді позбавлення волі, наближеного до мінімального строку, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК.

49. Отже, суд першої інстанції з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого. У Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій достовірності доказів, а також їх достатності для висновку про винуватість засудженого.

50. Встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення отримали правильну правову кваліфікацію за частиною 2 статті 286 КК.

51. Враховуючи викладене, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень в частині висновку про винуватість засудженого в інкримінованому йому злочині, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.

Щодо касаційної скарги представника цивільного відповідача ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП"

52. Суд не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій про стягнення з ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" на користь потерпілої ОСОБА_12 моральної шкоди та витрат на правову допомогу та вважає згадані висновки необґрунтованими.

53. Відповідно до положень частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України (ЦК) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

54. Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

55. За частиною 1 статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

56. Суд уже зазначав, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець[5].

57. При цьому судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що матеріали справи не містять будь-яких підтверджень того, що сідловий тягач "DAF", яким керував засуджений в момент ДТП належить цивільному відповідачу.

58. Також судами не взято до уваги, що відповідно до Наказу директора ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" № 1/1 від 12 січня 2017 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, засудженому було надано додаткові вихідні дні 13, 16-18 січня 2017 року.

59. Таким чином, в день ДТП засуджений був вихідний.

60. Суд нагадує, що тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не тільки перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами[6].

61. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів того, що засуджений скоїв ДТП під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Також матеріали справи, зокрема надані цивільним відповідачем документи, свідчать, що спірний сідловий тягач не належить цивільному відповідачу.

62. Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що оскаржені рішення судів першої і апеляційної інстанцій необхідно скасувати в частині вирішення цивільного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "СМАРТ ТРАНС ГРУП" - адвоката ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_12 скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] 04 липня 2018 року, № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; 20 лютого 2020 року, № 360/2303/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857789; 09 вересня 2020 року, № 658/1281/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91555076

[2] 01 листопада 2022 року, № 697/1283/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107533545; 15 квітня 2023 року, № 335/2582/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118520020; 16 квітня 2024 року, № 404/6810/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118558646

[3] 01 грудня 2020 року, № 318/292/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/93438380; 13 червня 2023 року, № 520/2703/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111871748

[4] 06 липня 2021 року, № 720/49/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/98170716; 01 листопада 2022 року, № 344/2995/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107677460; 18 лютого 2025 року, № 495/263/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/125484392

[5] 15 червня 2023 року, № 509/6277/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647904

[6] 29 травня 2024 року, № 496/503/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119424414