Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 335/5806/22

провадження № 51-1275км26

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060000618, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вироком Орджонікідзевського (тепер Вознесенівський) районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2024 року, залишеним без змін 19 січня 2026 року Запорізьким апеляційним судом, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання щодо речових доказів, заходів забезпечення та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

Як установив суд, 12 червня 2022 року близько 16:30 за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклої неприязні в ході конфлікту зі ОСОБА_8 завдав їй невстановленим тупим предметом, що має в травмуючій частині виражене ребро довжиною не менше 7 мм і довжину стрижня не менше 5 см, близько 40 ударів по голові, тулубу та кінцівках, спричинивши численних тілесних ушкоджень, у тому числі сліпе колоте поранення нижньої частини спини з ушкодженням правої верхньої сідничної артерії з подальшою гострою крововтратою, від якої настала смерть потерпілої.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів зводиться до того, що оспорювані рішення не відповідають ст. 370 КПК, судовий розгляд здійснено неповно, оцінка доказів суперечить ст. 94 цього Кодексу, а винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства не доведено поза розумним сумнівом. На думку скаржника, причинний зв`язок між діями засудженого та смертю потерпілої не встановлено, а висновки суду щодо знаряддя, яким було заподіяне смертельне ушкодження ОСОБА_8 , характеру та механізму його утворення не узгоджуються з експертними дослідженнями. Також, звертає увагу на непроведення в справі молекулярно-генетичних експертиз. Стверджує, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_9 щодо причетності до злочину іншої особи (свідка ОСОБА_10 ). Окреслене, на переконання захисника, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Як зазначається в поданій скарзі, апеляційний суд не зважив на допущені місцевим судом порушення, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту і постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник підтримав подану касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.При цьому перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При здійсненні касаційного провадження Суд виходить із установлених судами попередніх інстанцій фактів у справі.

У поданій скарзі захисник, серед іншого, стверджує про неповноту судового розгляду, заперечує достовірність окремих доказів та висновки судів щодо фактичних обставин кримінального провадження. Однак перевірка цього не належить до повноважень суду касаційної інстанції згідно зі ст. 433 КПК.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 в умисному вбивстві зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, передбачених ст. 91 КПК, котрі підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до статей 84-86, 94 цього Кодексу.

Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань, допитаних у судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також фактичних даних, що містяться у протоколах: огляду місця події, трупа від 13 червня 2022 року, обшуку від 14 червня 2022 року, огляду предмета від 5 вересня 2022 року, слідчих експериментів від 14 червня та 25 серпня 2022 року із додатками; висновках експертів № 3350, № 1860, № 2056, № 2059, № 2060, № 2058, № 2057, № 2065, № 2066, № 1210/к, № 442, № СЕ-19/108-22/9324-БД, й інших представлених у справі документах, зміст яких детально відображено у вироку.

Виконуючи законодавчі приписи, суд з`ясував позицію ОСОБА_7 , котрий не визнав провини. Поряд із цим, у своїх показаннях не заперечував перебування ОСОБА_8 в його квартирі, виникнення конфлікту між ними й завдання ним ударів потерпілій, у тому числі в ділянку нижньої частини спини; зазначав, що після того, як ОСОБА_8 померла, ганчіркою витер калюжу крові, потім затягнув тіло в ліфт і піднявшись, залишив труп між 8 та 9 поверхами біля сходинок, обперши о стіну. Водночас, у ході повторного допиту ОСОБА_7 наполягав на тому, що жодних ударів потерпілій не завдавав, остання перебувала в його квартирі хвилин 10 і пішла, а про смерть ОСОБА_8 дізнався наступного дня від малознайомого чоловіка, котрий погрожував йому, аби він взяв провину на себе.

Висунуту на свій захист ОСОБА_7 версію про невчинення умисного вбивства ОСОБА_8 суд ретельно перевірив і переконливо спростував конкретними доказами.

Зокрема, суд дослідив дані протоколів огляду місця події та трупа від 13 червня 2022 року, згідно з якими на сходовому майданчику між 8 та 9 поверхами під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_8 з численними тілесними ушкодженнями, сліди речовини бурого кольору (далі - РБК), у тому числі в ліфті. Крім того, у ході проведеного огляду квартири № 15 , де мешкав ОСОБА_7 , працівники поліції на балконі вилучили чорну паєтку, а у спальні сині гумові капці зі слідами РБК.

За результатами проведених експертних досліджень № 3350, № 1210/к місцевий суд установив, що потерпілій ОСОБА_8 були заподіяні множинні легкі (у тому числі з короткочасним розладом здоров`я) та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також тяжке - одиночне сліпе колоте поранення нижньої частини спини з ушкодженням правої верхньої сідничної артерії та подальшою гострою крововтратою й яке перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням смерті; на колотий характер ушкодження вказує переважання глибини ранового каналу (близько 5 см.) над розмірами шкірної рани, а також дані медико-криміналістичного дослідження про те, що смертельне поранення має ознаки утворення від дії тупого предмета, що мав у травмуючій частині пласке, добре виражене ребро, довжиною не менше 7 мм і довжину стрижня не менше 5 см.; ураховуючи ознаки гострої крововтрати, після отримання вказаного ушкодження маловірогідна можливість здійснювати тривалий час активні, цілеспрямовані дії, у тому числі самостійно пересуватися, кричати, звати на допомогу.

Допитаний у суді першої інстанції свідок - експерт ОСОБА_17 підтримав висновок № 3350 і пояснив, що удари потерпілій наносилися в короткий проміжок часу, приблизно від декількох десятків секунд до двох хвилин.

На відміну від міркувань скаржника, висновки суду щодо характеру й механізму утворення смертельного ушкодження узгоджуються з наведеними дослідженнями.

Як убачається з досліджених судом даних протоколу слідчого експерименту (із відеозаписом та стенограмою) від 14 червня 2022 року, ОСОБА_7 в ході відтворення у присутності захисника розповів про обставини конфлікту зі ОСОБА_8 , продемонстрував, як він завдавав потерпілій ударів (зокрема й в ділянку спини), пояснивши, що їх кількість не пам`ятає, а також зазначив, що, усвідомивши смерть потерпілої, витягнув тіло з квартири та ліфтом відвіз наверх, залишивши між 8 та 9 поверхами біля сходинок, обперши об стіну.

На підставі висновків експертів № 2060, № 2056 було встановлено, що на гумових капцях та чорній паєтці, вилучених у помешканні засудженого, а також на підлозі в ліфті та біля нього на міжсходовому майданчику між 2 і 3 поверхами знайдено кров, що може походити як від ОСОБА_8 , так і від ОСОБА_7 . При цьому в останнього не було встановлено тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою.

Доводи в касаційній скарзі сторони захисту щодо неможливості використання представлених у справі експертних досліджень через непроведення низки молекулярно-генетичних експертиз, необґрунтовані. Адже, враховуючи положення ст. 332 КПК, під час розгляду кримінального провадження, суд має право доручити проведення експертизи компетентній установі, експерту або експертам лише за наявності передбачених цією нормою підстав. Проте їх не було встановлено. Натомість у розрізі засад змагальності сторони самостійно обстоюють свою правову позицію і мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Отже, сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно залучити експертів на договірних умовах для проведення експертизи, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 243 процесуального закону. Однак таким правом не скористалася.

Поряд із цим, у своїх висновках місцевий суд спирався й на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 . За змістом їх свідчень указані особи 12 червня 2022 року в другій половині дня перебували в квартирі останнього, куди також прийшла ОСОБА_8 , а згодом й свідок ОСОБА_12 , котрий зателефонував засудженому, аби той забрав її до себе, після чого свідок відчинив двері, а потерпіла пішла до ОСОБА_7 , квартира якого знаходиться навпроти. Свідок ОСОБА_12 надав у місцевому суді аналогічні показання й додав, що особисто бачив, як ОСОБА_8 зайшла до засудженого в квартиру. Також усі свідки показали, що жодних ушкоджень у потерпілої не було.

Даними протоколу огляду мобільного телефону від 5 вересня 2022 року доводиться те, що свідок ОСОБА_12 телефонував ОСОБА_7 о 16:03 12 червня 2022 року. Зазначений факт підтвердив у судовому засіданні й засуджений.

Попри посилань у касаційній скарзі захисника, не залишилися поза увагою суду показання свідка ОСОБА_18 щодо можливої причетності свідка ОСОБА_10 до вбивства потерпілої. Критично оцінивши та відхиливши ці свідчення, місцевий суд слушно зважив, що ОСОБА_18 не була очевидцем подій. Як показала сама свідок, обставини вбивства ОСОБА_8 їй невідомі, а власні висловлювання з цього приводу вона вважає припущеннями.

Відхиляючи твердження засудженого щодо погроз з боку ОСОБА_10 , місцевий суд урахував, що ОСОБА_7 змінив свої показання лише після допиту свідка ОСОБА_18 та смерті свідка ОСОБА_10 . Разом із тим свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не зазначали про погрози їм або засудженому з боку ОСОБА_10 . До того ж, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомляв, що не знайомий із ОСОБА_7 і вперше побачив його в суді, чого не заперечував і сам засуджений. Крім того, суд правильно вказав на те, що показання ОСОБА_7 , дані зокрема під час слідчого експерименту щодо місця і положення тіла потерпілої (між 8 та 9 поверхами біля сходинок, підперте о стіну), узгоджуються з даними протоколу огляду місця події. Поінформованість засудженого з такими деталями свідчить про його перебування поруч з трупом та спростовує твердження, що він дізнався про смерть ОСОБА_8 наступного дня від малознайомого чоловіка (як згодом зазначив - ОСОБА_10 ).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 316, у період інкримінованого діяння ОСОБА_7 не страждав хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки; міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Таким чином, розглянувши справу в межах пред`явленого засудженому обвинувачення, місцевий суд дослідив усі наявні в справі докази й, оцінивши їх сукупність у логічному взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що злочинні дії ОСОБА_7 перебувають у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_8 . Тож протилежні аргументи захисника неприйнятні. При цьому невстановлення безпосереднього знаряддя злочину, яким було завдано смертельне ушкодження потерпілій, не спростовує висновків суду щодо вчинення ОСОБА_7 умисного вбивства.

З урахуванням установлених фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно і призначено йому покарання в межах санкції цього закону. Доводів про несправедливість заходу примусу в касаційній скарзі не міститься.

Ухвалений за наслідками судового розгляду обвинувальний вирок не суперечить ст. 374 КПК.

Крім того, аналогічні доводи сторони захисту з питань доведеності винуватості ОСОБА_7 та законності його засудження перевіряв апеляційний суд, який у змагальній процедурі ретельно розглянув їх, дав вичерпні відповіді і, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив вирок без змін, а заявлені апеляційні вимоги - без задоволення.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК.

Істотних порушень норм права, що зумовлюють обов`язкове скасування оспорюваних судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, як про це йдеться в касаційній скарзі, у кримінальному провадженні при його перегляді в порядку касаційної процедури не встановлено.

Ураховуючи, що постановлені вирок та ухвала є законними, обґрунтованими й вмотивованими, подану захисником скаргу належить залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2026 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_19