Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 533/171/24

провадження № 51-2793 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, а також його захисника ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2026 року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170520000872 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кременчуцький районний суд Полтавської областівироком від 05 грудня 2025 рокувизнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 6 місяців.

Включив інформацію щодо ОСОБА_6 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_6 у листопаді 2023 року, але не пізніше 24 листопада 2023 року, у вечірній час доби, перебуваючи на кухні будинку по АДРЕСА_2 за запрошенням ОСОБА_8 , побачив раніше знайому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і у нього виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.

Будучи достовірно обізнаним про те, що потерпіла ОСОБА_9 не досягла чотирнадцятирічного віку, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ліг на піч з малолітньою ОСОБА_9 й за відсутності добровільної згоди останньої, використовуючи безпорадний стан потерпілої, яка в силу малолітнього віку не здатна була в повній мірі усвідомлювати характер та значення вчинюваних відносно неї дій, що повністю виключало можливість ОСОБА_9 чинити опір, здійснив вагінальне проникнення в тіло останньої.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 152 КК України, а саме вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування).

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2026 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також просить обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту і звільнити його з-під варти.

На обґрунтування своїх вимог засуджений та захисник наводять здебільшого аналогічні доводи, а саме:

- невизначеність в обвинувальному акті часу вчинення злочину, що унеможливлює ефективно здійснювати захист від висунутого обвинувачення. У зв`язку із спростуванням версії сторони обвинувачення прокурор тричі змінював обвинувачення, вказавши в результаті замість конкретного часу вчинення кримінального правопорушення розмитий період часу у 24 дні;

- на вилученій нижній білизні є ДНК засудженого, але повністю відсутні клітини потерпілої, що спростовує версію обвинувачення про статевий акт;

- огляд місця події 25 листопада 2023 року було проведено з процесуальними порушеннями (недоліки з відеофіксацією ходу слідчої дії, відсутність на відео моменту вилучення білизни, розбіжності в показаннях понятих щодо обставин виявлення та вилучення білизни). У зв`язку з допущеними порушеннями сторона захисту вважає, що протокол огляду від 25 листопада 2023 року є недопустимим доказом;

- акцентують увагу на тому, що висновок судово-медичної експертизи № 1363 від 29 листопада 2023 року підтвердив відсутність у потерпілої будь-яких тілесних ушкоджень чи біологічних слідів контакту;

- засуджений вказує, що свідки сторони обвинувачення його обмовили і мали для цього мотиви;

- засуджений і захисник зазначають, що поліція втратила вилучений у засудженого телефон, на якому були докази його невинуватості;

- мобільний телефон ОСОБА_10 оглянуто з порушеннями вимог КПК України без понятих, без відеофіксації слідчої дії, без вилучення цифрового файлу та без визнання його речовим доказом, тому протокол огляду мобільного телефону від 25 листопада 2023 року є недопустимим доказом;

- засуджений зазначає, що прокурор в обвинувальному акті викривив показання обвинуваченого про те, що потерпіла лізла до нього і роздягала його, хоча насправді він повідомив, що скаржився батькам потерпілої на її дитячі прояви симпатії;

- суд апеляційної інстанції безпідставно визнав допустимим доказом протокол за результатами НСРД від 13 травня 2024 року, оскільки ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД була відкрита стороні захисту лише під час апеляційного розгляду, а не під час відкриття матеріалів в порядку положень ст. 290 КПК України;

- засуджений вважає, що суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку протокол слідчого експерименту за участі потерпілої, який звівся виключно до повторного допиту малолітньої особи й не містить відтворення обстановки та обставин подій;

- засуджений та захисник вважають, що жодним доказом не доведено факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, що судом визнано обставиною, яка обтяжує покарання;

- засуджений посилається на те, що мати потерпілої є зацікавленою особою, тому не може бути свідком у кримінальному провадженні;

- суд першої інстанції продовжив ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 29 грудня 2025 року і надалі строк дії запобіжного заходу йому не продовжувався, тому він безпідставно, без рішення суду утримувався під вартою, що є грубим порушенням його прав;

- матеріали справи не містять жодного доказу про обізнаність засудженого щодо віку потерпілої, а висновки судів ґрунтуються на припущеннях про таку обізнаність, тому його діяння неправильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 152 КК України.

В цілому сторона захисту вважає, що винуватість ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом, а неконкретність формулювання обвинувачення позбавила сторону захисту можливості надати докази на підтвердження невинуватості ОСОБА_6 . При цьому апеляційний суд проігнорував клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів (допит свідків), що призвело до порушення права на захист.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів зазначає таке.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на досліджені в судовому засіданні докази, а саме на:

- показання потерпілої ОСОБА_9 про те, що у неї неодноразово були статеві акти з ОСОБА_6 , зокрема і у листопаді 2023 року ОСОБА_6 прийшов до будинку її батьків, й вони вживали алкогольні напої. Приблизно о 23 годині ОСОБА_6 запропонував їй піти до літньої кухні, на що вона відмовилася. ОСОБА_6 взяв її на руки та відніс до літньої кухні, де вона сама роздягнулася та залізла на піч, на якій у них був матрац, простирадло та ковдра. Вона була одягнута у нічні синьо-фіолетові штани, рожеву кофту та червоні труси. На печі у них з ОСОБА_6 відбувся статевий акт, згоду на який вона не надавала. На той час їй було 13 років. Про ці події вона розповіла своїй подрузі ОСОБА_11 . Також потерпіла повідомила, що вона неодноразово казала ОСОБА_6 свій вік. Під час огляду червоних трусів з надписом "Келвін Кляйн" вказала, що це точно її білизна, яка була на ній під час статевого акту на печі з ОСОБА_6 ;

- показання неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , яка пояснила суду, що є подругою потерпілої ОСОБА_9 . З її слів останньої їй відомо, що у неї були неодноразові статеві відносини з ОСОБА_6 . Вона розповіла про стосунки ОСОБА_6 з ОСОБА_9 її брату ОСОБА_10 , який повідомив до поліції про вчинення кримінального правопорушення;

- показання свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_6 він перебував у дружніх відносинах, а потерпіла ОСОБА_9 - його рідна сестра. Від ОСОБА_13 він дізнався про статеві відносини між обвинуваченим та його сестрою, зокрема ОСОБА_14 надіслала йому скріншоти переписки. Також свідок зазначив, що ОСОБА_6 взяв у його батька в борг 30 тисяч грн, які він просив віддати, або він звернеться до поліції з приводу шахрайських дій. Однак звернення до поліції з приводу вчинення неправомірних дій щодо його сестри ОСОБА_9 жодним чином не пов`язане з боргом ОСОБА_6 , оскільки він хотів захистити сестру;

- показання свідка ОСОБА_15 , який пояснив суду, що ОСОБА_6 є його рідним братом, а ОСОБА_9 є його сусідкою. Вважає, що ОСОБА_6 був обізнаний про вік ОСОБА_9 , оскільки він знав, що вона є ученицею школи, часто зустрічався з її батьками, його діти відвідують школу разом з ОСОБА_9 ;

- показання свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що з ОСОБА_6 вони спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі. У них двоє спільних дітей, але ОСОБА_6 не зареєстрований як батько цих дітей. Старшій донці 15 років й вона відвідує ту ж саму школу, що й ОСОБА_9 ;

- протокол огляду місця події від 25 листопада 2024 року у якому, крім іншого, зафіксовано вилучення трусів червоного кольору(т. 2 а. с.27-65);

- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_10 від 25 листопада 2023 року з додатками, у якому зафіксовано переписку у соціальній мережі, повідомлення від " ОСОБА_17 ", в якій наведено обставини статевих актів з чоловіком на ім`я ОСОБА_18 (т. 2 а. с.84-89);

- протокол проведення слідчого експерименту за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 25 листопада 2023 року з додатком-відеозаписом, у якому зафіксовано, як ОСОБА_9 розповіла про обставини статевих відносин з ОСОБА_6 , показала місце, де відбувалися статеві відносини, та відтворила обставини на місці (т. 2 а. с.125-135);

- висновок судово-медичної експертизи № 1911 від 29 грудня 2023 року, відповідно до якого вбачається, що згідно з висновком експерта № 1920 від 06-08.12.2023 року відділення судово-медичної імунології лабораторії Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОВА, складеного експертом-імунологом судовим ОСОБА_19 , кров малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься до В(ІІІ) групи з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. В її крові виявлений супутній антиген Н. В слині виявлені антигени В і Н. К . Згідно з висновком експерта № 2034 від 24.12.2023 року відділення судово-медичної імунології лабораторії Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОВА, складеного експертом-імунологом судовим ОСОБА_21 , кров підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відноситься до 0(І) групи з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0". В його слині виявлений антиген Н. На наволочці, що вилучена 25.11.2023 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3, в об.№ 1, яка надана на дослідження, знайдена сперма без домішки крові. При серологічному дослідженні у вищевказаному об`єкті виявлений антиген Н за ізосерологічною системою АВ0. Ця сперма може походити від підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , крові та виділенням якого властивий антиген Н (а.с.158-159, т.2);

- висновок судово-медичної експертизи №1910 від 29 грудня 2023 року, відповідно до якого на трусах червоного кольору, які було вилучено в ході огляду місця події, знайдена сперма без домішки крові. При серологічному дослідженні у зазначених об`єктах виявлені антигени В і Н ізосерологічною системою АВ0. Такі результати можуть бути отримані при змішуванні сперми підозрюваного ОСОБА_6 з виділеннями малолітньої потерпілої ОСОБА_9 (т. 2 а. с.168-170);

- висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-24/4057-БД від 16 серпня 2024 року, відповідно до якого генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів сперми, виявлених на трусах, збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 . Ймовірність даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_6 становить не менше, ніж 99, 99999999%;

Оцінивши указані вище та інші докази, покладені в основу вироку, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Стосовно доводів скарги про не встановлення конкретного часу вчинення кримінального правопорушення, що ускладнює стороні захисту можливість ефективно захищатись від обвинувачення, то вони не вбачаються обґрунтованими.

За змістом статей 291, 374 КПК України у обвинувальному акті зазначається формулювання обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, інше. При цьому вимога зазначення часу вчинення кримінального правопорушення не вказує на необхідність вказати чітку дату, годину та хвилину вчинення інкримінованого діяння.

За умови доведення сукупністю доказів самого факту вчинення інкримінованих ОСОБА_6 дій, визначення певного періоду часу, а не конкретної дати і часу вчинення кримінального правопорушення, не є порушенням вимог КПК України, а також не впливає на правильність кваліфікації діянь за ч. 4 ст. 152 КК України, оскільки протягом всього часу (у листопаді, але не пізніше 24 листопада 2023 року) статус потерпілої ОСОБА_9 як малолітньої особи не змінився.

Стосовно доводів про те, що на вилученій нижній білизні відсутні клітини (ДНК-профіль) малолітньої потерпілої, з посиланням на висновок експерта від 16 серпня 2024 року, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

У матеріалах кримінального провадження наявний висновок експерта № СЕ-19/121-24/4057-БД від 16 серпня 2024 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (т. 3 а. с. 61-67). На експертизу було надано труси, вилучені під час огляду місця події, а також три копії висновків експертів. На вирішення експерта було поставлено два питання: 1) чи можливо встановити генетичні ознаки сперматозоїдів виявлених на трусах? 2) чи збігаються генетичні ознаки сперматозоїдів на трусах з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 .?

За результатами проведених досліджень експерт зробив висновок про те, що генетичні ознаки слідів сперми, виявлених на трусах, збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_6 . Ймовірність походження даних ДНК-профілів від ОСОБА_6 становить не менше 99,99999999%. При цьому експерт не робив висновків про відсутність на трусах ДНК-профілю потерпілої, як про це зазначено у касаційних скаргах, оскільки перед ним не ставилось таке питання.

За змістом висновку експерта № 1910 від 29 грудня 2023 року за результатами проведення судово-медичної експертизи на трусах червоного кольору знайдено сперму без домішки крові. При серологічному дослідженні у зазначених об`єктах виявлені антигени В і Н ізосерологічною системою АВ0. Такі результати можуть бути отримані при змішуванні сперми підозрюваного ОСОБА_6 з виділеннями малолітньої потерпілої ОСОБА_9 (т. 2 а. с. 168-170). Крім цього факт належності цих трусів саме потерпілій підтверджується іншими доказами, зокрема показаннями самої потерпілої та поясненнями її матері.

Посилання у касаційних скаргах про порушення при проведенні огляду місця події також не підтверджуються матеріалами справи.

Зі змісту протоколу огляду місця події від 25 листопада 2023 року (т. 2 а. с. 27-65) вбачається, що його проведено за участі двох понятих, спеціаліста, власника житла ОСОБА_22 , зазначено про здійснення фіксації за допомогою фотоапарата та відеокамери.

У протоколі зафіксовано факт вилучення певних речей, зокрема і трусів, а також вказано про їх упакування у пакет національної поліції. Вказаний протокол складений слідчим ОСОБА_23 і підписаний всіма учасниками слідчої дії без зауважень. Таким чином, слідчу дію проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України, а складений за її результатами протокол відповідає положенням ст. 104 КПК України.

Стосовно доводів про відсутність у потерпілої будь-яких тілесних ушкоджень чи біологічних слідів контакту, то за змістом висунутого обвинувачення ОСОБА_6 не обвинувачувався у спричиненні потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень, й кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 152 КК України від зазначених обставин не залежить.

Доводи сторони захисту про обмовляння свідками ОСОБА_6 були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які визнали їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви. Зокрема суд першої інстанції відкинув такі доводи, вказавши, що вони спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_12 про те, що вона розповіла про стосунки ОСОБА_6 з ОСОБА_9 її брату ОСОБА_10 , який повідомив до поліції про вчинення кримінального правопорушення; поясненнями свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що звернення до поліції з приводу неправомірних дій відносно його сестри жодним чином не пов`язане з боргом ОСОБА_6 , оскільки він хотів захистити сестру.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується не лише показаннями свідків, а й сукупністю інших доказів, яким суд надав відповідну оцінку. При цьому допитані під час судового розгляду свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, їхні показання узгоджуються між собою та з іншими доказами, тому Верховний Суд не вбачає умотивованими ці доводи скарг.

Стосовно мобільного телефону ОСОБА_6 , то з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений добровільно видав працівникам поліції свій мобільний телефон, який був визнаний речовим доказом (т. 2 а. с. 115-116). Слідчим в присутності ОСОБА_6 було проведено огляд вказаного телефона, про що складено відповідний протокол (т. 3 а. с. 127-129). Жодних даних на підтвердження невинуватості ОСОБА_6 , як про це зазначає у касаційних скаргах сторона захисту, у ході огляду встановлено не було.

Стосовно посилань сторони захисту на порушення під час огляду мобільного телефону ОСОБА_10 й, відповідно, недопустимості як доказу протоколу огляду від 25 листопада 2023 року, то Верховний Суд також вважає їх безпідставними.

За змістом ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Огляд комп`ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).

Положення ст. 237 КПК України не вимагають обов`язкової участі понятих чи повної фіксації слідчої дії на відео при проведенні огляду телефона.

Зі змісту протоколу огляду від 25 листопада 2023 року (т. 2 а. с. 84-89) вбачається, що слідчим в присутності власника ОСОБА_10 проведено огляд мобільного телефону останнього. У протоколі відображено хід слідчої дії, а саме описано, який саме телефон оглядається, вказано про наявність додатка "Instagram", наявність у додатку переписки між ОСОБА_10 та ОСОБА_24 . При відкритті переписки у ній виявлено 17 скріншотів екрану зі змістом листування з користувачем " ОСОБА_17 ". Зміст цих скріншотів з телефону, який оглядався, зафіксовано за допомогою фотокамери і оформлений як фототаблиця до протоколу огляду. Вказаний протокол підписаний слідчим та ОСОБА_10 .

Таким чином, слідчу дію проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК України, а складений протокол відповідає вимогам ст. 104 КПК України. При цьому за змістом статей 84, 99 КПК України складений за результатами проведення слідчої дії протокол як документ є самостійним окремим процесуальним джерелом доказів, незалежно від визнання чи невизнання телефону речовим доказом.

Стосовно начебто викривлення прокурором показань ОСОБА_6 у обвинувальному акті, то за правилами ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, тому суд бере до уваги і відображає у вироку саме ті показання, які особа надала безпосередньо під час допиту в суді, з огляду на це викладені в обвинувальному акті показання обвинуваченого не можуть бути взяті до уваги судом, а в обвинувальному вироку суду викладені лише ті показання ОСОБА_6 , які надані ним під час допиту в суді.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що слідчий експеримент за участі малолітньої потерпілої звівся виключно до її повторного позасудового допиту, й тому протокол слідчого експерименту не може бути покладено в основу обвинувального вироку, спростовуються змістом самого протоколу слідчого експерименту від 25 листопада 2023 року та відеозапису цієї слідчої дії (т. 2 а. с. 125-135).

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що слідчу дію проведено на території домоволодіння АДРЕСА_2 , тобто саме на місці вчинення кримінального правопорушення, за участі малолітньої потерпілої, її законного представника, психолога та двох понятих.

Відповідно до змісту протоколу, що підтверджується відеозаписом слідчої дії, спочатку потерпілій було запропоновано розповісти обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення, після чого всі учасники пройшли до кухні, де потерпіла показала конкретне місце вчинення злочину, обстановку у якій його було вчинено, і детально пояснила та показала обставини його вчинення.

Стосовно доводів про відсутність у матеріалах провадження медичних документів або тестів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, на думку скаржників, суд безпідставно визнав це обставиною, яка обтяжує покарання, то апеляційний суд обґрунтовано вказав, що законодавцем не передбачено окремо визначений документ, яким підтверджується стан сп`яніння особи на момент вчинення злочину. Встановлення цього факту можливе і за показаннями свідків, потерпілих.

У суді представник потерпілої ОСОБА_22 повідомила, що у листопаді 2023 року, коли ОСОБА_6 залишався у них вдома і вона виявила свою малолітню доньку ОСОБА_9 разом із ним в літній кухні, перед цим обвинувачений разом із її чоловіком вживали алкоголь. Про вживання алкоголю обвинуваченим перед статевим актом повідомила і потерпіла.

Такі висновки апеляційного суду колегія суддів вбачає умотивованими, тому судами правильно визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Стосовно неможливості допиту представника потерпілої ОСОБА_22 у якості свідка в силу положень ст. 65 КПК України колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, який вказав, що за змістом ч. 2 ст. 65 КПК України не можуть бути допитані як свідки, крім інших, представник потерпілого - про обставини, які стали їм відомі у зв`язку з виконанням функцій представника. Однак ОСОБА_22 була допитана у суді як свідок щодо обставин, які відбулися у листопаді 2023 року та відомі їй особисто, а не у зв`язку з виконанням функцій представника потерпілої, оскільки вона була безпосереднім учасником певних подій, встановлених під час судового розгляду. Тому порушень положень КПК України в цьому аспекті не вбачається.

Доводи про тримання під вартою ОСОБА_6 після 29 грудня 2025 року без відповідного рішення суду спростовуються змістом оскаржуваного вироку суду першої інстанції. Зокрема суд першої інстанції у вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року вказав, що міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Таким чином, суд вироком продовжив ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до моменту набрання вироком законної сили, тобто перебування обвинуваченого під вартою ґрунтувалося на змісті указаного судового рішення. Крім цього, оскаржуваним вироком строк перебування ОСОБА_6 під вартою з 25 листопада 2023 року по день набрання вироком законної сили за правилами ст. 72 КК України зараховано йому у строк відбування покарання.

Доводи про необізнаність ОСОБА_6 про вік потерпілої також були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано вказав, що ОСОБА_6 був знайомий з родиною потерпілої, часто зустрічався з її батьками. Також свідок ОСОБА_16 , яка з ОСОБА_6 проживала однією сім`єю, вказала, що їх спільна донька та потерпіла навчалися у одній школі, й ОСОБА_9 часто бувала у них вдома. Крім цього потерпіла вказувала, що під час переписок з ОСОБА_6 повідомляла йому про свій вік. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про обізнаність ОСОБА_6 про вік потерпілої.

Стосовно посилань про ігнорування апеляційним судом клопотання про повторний допит свідків колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

В апеляційних скаргах засуджений та захисник заявляли клопотання про повторний допит свідків. В судовому засіданні 07 квітня 2026 року суд оголосив це клопотання та заслухав думки учасників з приводу заявленого клопотання, однак вказав, що воно буде вирішено в наступному судовому засіданні. У наступному судовому засіданні 10 червня 2026 року суд продовжив розгляд, однак по суті клопотання сторони захисту не вирішив. При цьому сторона захисту також не наполягала на вирішенні цього клопотання й на запитання головуючого щодо переходу до судових дебатів учасники погодились і не вказували про необхідність допиту свідків.

За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За змістом ухвали апеляційного суду вбачається, що суд повністю погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції, у тому числі і показань свідків, й не встановив будь-яких порушень чи неповноти при їх допиті. За таких обставин колегія суддів не вбачає це порушення положень КПК України істотним, яке за конкретних обставин цього провадження може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Також у матеріалах провадження наявне клопотання захисника ОСОБА_7 про знайомлення з матеріалами кримінального провадження (звукозаписами судових засідань), а також розписка про те, що захисник ознайомився в повному обсязі (т. 4 а. с. 163-165). Окремі письмові заяви про ознайомлення з матеріалами провадження на стадії апеляційного перегляду в матеріалах провадження відсутні.

Однак доводи сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу за результатами НСРД аудіо,-відеоконтролю особи колегія суддів вбачає умотивованими.

Великою Палатою Верховного Суду були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК України. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року у справі 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19) уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у провадженні № 13-37кс18, акцентувавши увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до положень ст. 290 КПК України.

Разом із цим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно не вжила необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД та яких не було в її розпорядженні (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), то в такому випадку має місце порушення приписів ч. 12 ст. 290 КПК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила лише про одне виключення із зазначеного правила щодо неможливості посилатися на відповідні відомості як на доказ винуватості особи, а саме визнала таку можливість у разі, коли сторона обвинувачення вживала належні заходи для розсекречування відповідних документів (процесуальних підстав) на стадії досудового розслідування, і цьому є підтвердження в матеріалах провадження.

Колегія суддів, зважаючи на указані вище висновки Великої Палати Верховного Суду, вбачає невмотивованим висновок апеляційного суду про те, що відповідні дані НСРД як докази є допустимими, тому що документи, на підставі яких такі НСРД проводилися, були розсекречені на етапі апеляційного розгляду й надані суду до постановлення ухвали апеляційного суду (т. 5, а.с. 63-75).

За таких обставин Верховний Суд вбачає необхідним виключити з мотивувальних частин оскаржуваних вироку та ухвали посилання на протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо,-відеоконтролю ОСОБА_6 як на доказ (т. 2 а. с. 223-226).

Виключення з мотивувальних частин указаних судових рішень посилання на цей доказ в цілому не впливає на обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 152 КК України, що підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах провадження.

Апеляційний суд, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за скаргами засудженого та захисника, доводи яких здебільшого є аналогічними доводам їхніх касаційних скарг, ретельно перевірив зазначені в них аргументи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.

Верховний Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку у цілому здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК України, а тому твердження засудженого та його захисника про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

З огляду на викладене й керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2026 року змінити.

Виключити зі змісту указаних вироку та ухвали посилання на протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо,-відеоконтролю ОСОБА_6 як на доказ.

У решті вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3