Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 373/1314/20

провадження № 51-2988км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6 та прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Капустинці Яготинського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією усього належного йому майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.

Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк перебування його під вартою з 10 квітня до 03 червня 2020 року.

Цивільні позови потерпілих про відшкодування шкоди задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 13 447,22 грн та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком районного суду, ОСОБА_8 засуджено за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, за таких обставин.

Так, 24 лютого 2010 року ОСОБА_8 уклав договір позики із ОСОБА_11 , за умовами якого отримав від ОСОБА_11 позику в сумі 7 300 грн та 550 доларів США із виплатою 15% від суми позики щомісячно та зобов`язався повернути позичені кошти в строк до 01 квітня 2012 року, про що написав розписку від 01 квітня 2010 року, однак взяті на себе боргові зобов`язання перед ОСОБА_11 не виконав.

06 квітня 2015 року ОСОБА_11 подав до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_8 на його користь заборгованість за договором позики в загальній сумі 159 639, 81 грн (справа № 373/924/15-ц), з них: борг за позикою - 7300 грн та 550 доларів США, що на день звернення до суду становило 12 808, 32 грн; проценти за користуваннями коштами - 101 431, 13 грн; інфляційне збільшення суми боргу - 37 081, 50 грн та 1 018, 86 грн 3% річних.

У подальшому, на прохання ОСОБА_8 забрати позовну заяву із суду у зв`язку з можливими арештами та реалізацією нерухомого майна останнього, ОСОБА_11 погодився та 07 травня 2015 року подав до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яка була задоволена судом.

Після цього, на неодноразові звернення ОСОБА_11 щодо повернення коштів ОСОБА_8 не реагував та в неустановлений час у нього? виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 з корисливих мотивів, з метою неповернення наявного боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у період часу з 10:00 до 12:00 (точного часу не встановлено), ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді позбавлення життя ОСОБА_11 та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, а саме: позбутися грошового боргу перед ОСОБА_11 , заздалегідь взявши із собою невстановлений тупий твердий предмет та пластикову пляшку, наповнену швидко займистою сумішшю "Уайт Спіріт", одягнувши на руки будівельні рукавички білого кольору, прибув до квартири АДРЕСА_2 , де на той час проживав ОСОБА_11 разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 .

В цей час ОСОБА_11 перебував у квартирі один та впустив ОСОБА_8 до свого помешкання, не підозрюючи про злочинні наміри останнього. ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, наніс ОСОБА_11 невстановленим тупим твердим предметом не менше двох ударів в голову та шию, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, які у своїй сукупності призвели до настання смерті ОСОБА_11 на місці події ІНФОРМАЦІЯ_2 до 12:12.

В подальшому, щоб приховати вбивство ОСОБА_11 та свою причетність до цього злочину, ОСОБА_8 вчинив безлад у кімнаті та облив диван та деякі речі розчинником "Уайт Спіріт", який заздалегідь взяв із собою, після чого підпалив розлитий розчинник, тим самим інсценував пожежу та втік з місця злочину.

Київський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2026 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційні скарги захисника та прокурора - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У поданих касаційних скаргах:

- захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та не надав на них відповідей, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Захисник наполягає, що сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з якими погодився апеляційний суд, не доводять винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки обвинувачення побудовано на припущеннях.

На переконання касатора, апеляційний суд, залишаючи без змін вирок районного суду, не здійснив детального аналізу всіх наданих доказів, з урахуванням доводів його апеляційної скарги, і не навів переконливих мотивів, з яких виходив під час визнання ОСОБА_8 винуватим за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Зокрема, як уважає захисник, покликання у вироку, як на доказ, на договір позики від 05 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , який сторона обвинувачення в обвинувальному акті не посилалася, прокурором як доказ суду не надавався та під час судового розгляду не досліджувався, тому що цей доказ не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), є істотним порушенням процесуального закону.

Більше того, апеляційний суд не врахував позицію сторони захисту і не зважив на те, що на час вбивства ОСОБА_11 (з 10:00 до 12:00) його підзахисний, за показаннями свідків, перебував в іншому місці. Показання свідка ОСОБА_12 (працівника ДСНС) щодо часу виникнення пожежі взагалі проігноровано.

Наполягає, що на всі ці порушення зверталась увага апеляційного суду, однак колегія суддів їх не перевірила, не надала відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту, а залишаючи без змін вирок районного суду, його апеляційну скаргу розглянула формально, що призвело до ухвалення незаконного необґрунтованого рішення, яке суперечить фактичним обставинам справи.

Отже, підсумовуючи, адвокат наголошує на тому, що рішення суду попередньої інстанції не відповідає положенням статей 370, 419 КПК, а винуватість ОСОБА_8 не доведена "поза розумним сумнівом";

- прокурор ОСОБА_13 , яка брала участь у цьому кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді.

До початку касаційного розгляду прокурор ОСОБА_13 , яка брала участь у цьому кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, в порядку статей 403, 432 КПК відмовилась від поданої нею касаційної скарги, звернувшись до Верховного Суду з відповідним клопотанням - 19 жовтня 2026 року, а тому касаційний розгляд здійснюється лише за касаційною скаргою захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 :

- від прокурора ОСОБА_14 , який брав участь у цьому кримінальному провадженні в суді першої інстанції, в яких він, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив про безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, тому просить залишити без змін вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції;

- від потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в якому вони, обґрунтовуючи свою позицію, просять залишити без змін судові рішення щодо ОСОБА_8 , а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисники - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі сторони захисту в повному обсязі; прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту та просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Оспорювання захисником установлених за результатами апеляційного розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної, на його думку, оцінки апеляційним судом досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням засудженого; потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також свідків сторони захисту ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 ; письмовим доказам у справі, зокрема даним протоколів: огляду місця події, огляду трупа, огляду пред`явлення особи для впізнання, освідування, слідчого експерименту, огляду документів, висновкам експертів, речовим доказам, в тому числі текстильній рукавичці та пластиковій пляшці "Уайт Спіріт", вилучених з місця події, а також матеріалам цивільної справи № 373/924/15-ц, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, цей суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за п. 6 ч. 2 ст.115 КК.

В свою чергу сторона захисту у касаційній скарзі стверджує про те, що матеріали провадження не містять достатніх доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_8 вчинив вбивство ОСОБА_11 з корисливих мотивів.

Натомість, із матеріалів кримінального провадження, зокрема, із показань засудженого та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколу огляду документів від 23 березня 2018 року, а також матеріалів цивільної справи (№ 373/924/15-ц) слідує, що ОСОБА_8 мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_11 .

При цьому показання ОСОБА_8 щодо відсутності у нього грошового боргу перед ОСОБА_11 на час вбивства останнього, який ніби-то передав йому папку з борговими документами, а він (обвинувачений) одразу викинув її, суд спростував показаннями потерпілої ОСОБА_9 , а також протоколом огляду документів від 23 березня 2018 року, відповідно до якого під час огляду місця події від 06 серпня 2016 року за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено договір позики від 05 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .

З цього приводу аргументи касаційної скарги захисника про те, що суди безпідставно покликалися на договір позики від 05 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , оскільки, як наполягає адвокат, він не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, колегія суддів відхиляє, адже сам факт позики грошових коштів у ОСОБА_11 не заперечує і сам засуджений ОСОБА_8 , а невідкриття стороні захисту саме цього документу хоч і є порушенням, але конкретно у цьому провадженні не є тим істотним порушенням в розумінні ст. 412 КПК, яке тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали.

Крім того суд визнав сумнівними показання ОСОБА_8 про те, що в нього були дружні відносини з ОСОБА_11 , оскільки потерпілі (дружина та син) не підтвердили цього в судовому засіданні, про відсутність таких відносин, як зазначив суд, свідчить і той факт, що ОСОБА_8 в судовому засіданні відверто не вважав за правильне і необхідне бути присутнім під час поховання ОСОБА_11 .

Також суд звернув увагу на речовий доказ, знайдений на місці події - текстильну рукавичку, на якій було виявлено сліди ДНК-профілю, який належить ОСОБА_8 , що підтверджено висновком експерта від 03 квітня 2020 року № 10-257.

З цього приводу варто зауважити, що районний суд перевірив версію ОСОБА_8 про те, що він приносив текстильні рукавиці ОСОБА_11 додому, однак не знайшов її переконливою, оскільки вона спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_9 (дружини загиблого), яка чітко повідомила про відсутність в квартирі, зокрема в кімнаті її чоловіка ОСОБА_11 , станом на ранок 04 серпня 2016 року (час прибирання нею кімнати чоловіка) рукавичок чи пляшки з розчинником "Уайт Спіріт". Також жодного разу після відвідування ОСОБА_8 їхньої квартири в інший період, з 2016 року, рукавичок вона не виявляла, чоловік ніколи не повідомляв їй про те, що ОСОБА_8 приносив рукавички. Більше того, як повідомила потерпіла, вона побачила рукавичку білого кольору в кімнаті чоловіка лише після його загибелі. До того ж, окрім однієї рукавички білого кольору зі слідами ДНК-профілю ОСОБА_8 , інших подібних рукавичок в квартирі загиблого правоохоронцями не знайдено. Крім того, за показаннями потерпілого ОСОБА_10 (сина загиблого), останнім часом батько ( ОСОБА_11 ) серйозно хворів, не виходив з дому, а тим більше, не виконував жодних будівельних робіт.

Натомість апеляційний суд акцентував, що цей речовий доказ знайдено на місці вчинення злочину та судом встановлено його належність обвинуваченому. Вказівка захисника, що рукавичка мала бути обов`язково використана під час вчинення злочину та містити сліди крові чи "Уайт-спіриту" є його суб`єктивною думкою, з чим погоджується і Суд, враховуючи також і висновок експерта від 10 жовтня 2016 року № 155, яким встановлено, що на трупі ОСОБА_11 виявлено черепно-мозкову травму (рани та синці обличчя, крововиливи у м`які тканини голови, перелом кісток обличчя та кісток основи черепа, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку), закриту травму шиї (садно на шиї, перелом під`язикової кістки та щитоподібного хряща з крововиливами у місцях переломів). Смерть ОСОБА_11 наступила від поєднаної травми голови та шиї. Тобто ушкодження у потерпілого від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий.

Доводи касатора про те, що апеляційний суд не проаналізував та не врахував показань свідків сторони захисту (зокрема ОСОБА_20 ), при цьому врахував показання свідків сторони обвинувачення, колегія суддів уважає надуманими, адже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду були допитані як свідки сторони обвинувачення, так і свідки сторони захисту, сторони кримінального провадження не були обмежені у забезпеченні і допиті свідків. Натомість показання свідка ОСОБА_20 районний суд визнав суперечливими, оскільки свідок плуталась в тих деталях, які не підтверджуються жодними дослідженими доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, в зв`язку з чим було прийнято рішення про повторний її допит задля усунення будь-яких сумнівів та протиріч у показаннях, однак свідок ОСОБА_20 до суду не з`явилась, а сторона захисту не забезпечила її явку для відповідних цілей.

Аргументи захисника про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_12 (працівника ДСНС), які на думку адвоката, є ключовими щодо часу виникнення пожежі в квартирі ОСОБА_11 , колегія суддів уважає голослівними, адже цей свідок під час допиту пояснив, що працює з 2013 року разом із сином ОСОБА_8 . У серпні 2016 року після надходження інформації до ДСНС близько 12:00, прибув на місце виникнення пожежі, до квартири на 9-му поверсі будинку в м. Переяславі. Повідомив, що складав акт про пожежу, що відбулась внаслідок підпалу суміші. На місці події були виявлені тіло людини, погорілі матрац та інші речі. Припустив, що пожежа могла виникнути приблизно о 12:00, виключив можливість виникнення пожежі об 11:00, пожежу було ліквідовано о 12:35. Відзначив, що спеціальними знаннями в цій галузі не володіє.

При цьому Суд звертає увагу касатора, що свідок ОСОБА_12 не є експертом у цій галузі, певного висновку він не надавав, він лише вказав приблизний час виникнення пожежі.

Доводи сторони захисту про те, що судом не враховано і належним чином не перевірено того факту, що ОСОБА_8 перебував в іншому місці, а тому ОСОБА_11 вбив хтось інший, колегія суддів відхиляє, адже, врахувавши показання свідків та письмові докази у їх сукупності, підсумував, що перебування ОСОБА_8 , разом із чоловіком ОСОБА_22 - ОСОБА_25 у гаражі протягом години з 10:30 до 11:30, не виключає ймовірність видалення ОСОБА_8 на достатній для вчинення ним злочину на строк, наприклад, з 11:00 до 11:30.

При цьому судом акцентовано, що оскільки свідки сторони захисту ОСОБА_21 та ОСОБА_22 перебувають у дружніх відносинах з ОСОБА_8 , тому суд не виключив зацікавленість цих осіб у позитивному для нього результаті розгляду кримінального провадження, а тому суд не прийняв до уваги показання вказаних свідків.

Крім того, суд проаналізував показання свідків сторони захисту, зокрема ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які підтвердили факт перебування ОСОБА_8 на цвинтарі, а потім на поминальному обіді - приблизно після 12:00 і до завершення процесії, приблизно до 17:30. На підставі чого суд зробив висновок, про можливість видалення ОСОБА_8 на достатній для вчинення ним злочину на строк, наприклад, з 11:00 до 11:30. Цей період не виходить за межі обставин, встановлених під час судового розгляду (10:00-12:00).

Таким чином, твердження сторони захисту, що суд вибірково врахував показання окремих свідків є необґрунтованими, оскільки показання усіх свідків було оцінено в сукупності з іншими доказами.

Що стосується доводів касатора про те, що судом не перевірено інших осіб, причетних, до вбивства ОСОБА_11 , то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки судом здійснювався розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, на підставі зібраних доказів органом досудового розслідування, які судом досліджено в повному обсязі та сумніву не викликають.

Отже, з огляду на вказану сукупність доказів, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що районний суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив всі обставини, які з урахуванням ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і відповідно до цих обставин діяння ОСОБА_8 обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги захисника і матеріали кримінального провадження, погоджується з наведеними висновками апеляційного суду на спростування наведених вище доводів, уважає їх обґрунтованими та мотивованими.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування ухвали апеляційного суду, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2026 року щодо засудженого ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3