Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 585/3258/17

провадження № 51-2791 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженої ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Сумського апеляційного суду від 01 червня 2026 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанції обставини

1. Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2021 року ОСОБА_5 виправдано за ч. 1 ст. 366 КК у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Вирішено питання щодо речових доказів.

2. 01 червня 2026 року Сумський апеляційний суд скасував вирок міськрайонного суду та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_5 визнав винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та призначив їй покарання за цим Законом у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності. В іншій частині вирок залишив без змін.

3. За вироком апеляційного суду ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні службового підроблення, тобто іншого підроблення документів за детально наведених у вироку обставин.

4. Як установив суд, згідно розпорядження Роменського міського голови № 109-ОС від 24 червня 2014 року ОСОБА_5 призначена на посаду начальника відділу освіти виконавчого комітету Роменської міської ради, який є структурним підрозділом виконавчого комітету Роменської міської ради, який утворюється сесією Роменської міської ради і підпорядковується виконавчому комітету та управлінню освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, згідно Положення про відділ освіти в новій редакції, затвердженого 23 січня 2011 року Рішенням сімнадцятої сесії шостого скликання Роменської міської ради Сумської області.

5. Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 31 серпня 2015 року, заступником Роменського міського голови та вищевказаного Положення, з якими ОСОБА_5 ознайомлено, начальник відділу освіти виконавчого комітету Роменської міської ради здійснює керівництво роботою навчальних закладів міста, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Також, поміж іншого, приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників відділу, які не є державними службовцями, керівників структурних підрозділів, керівників загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладів, педагогічних працівників. Приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім Роменської міської Малої академії наук), розпоряджається коштами у межах затвердженого кошторису відділу.

6. Тобто ОСОБА_5 , як начальник відділу освіти виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а саме: розпоряджається грошовими коштами відділу освіти, призначає та звільняє працівників, тощо, отже згідно ст. 18 та Примітки до ст. 364 КК - є службовою особою.

7. 20 грудня 2016 року між відділом освіти та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено Договір № 55 про закупівлю товару за державні кошти. Предметом закупівлі виступали пластикові вікна на загальну суму 549 999,45 грн. Зазначений договір зареєстрований та взятий на облік у Роменському управлінні Державної казначейської служби України, і за його умовами ОСОБА_8 повинен був передати товар - вікна пластикові в кількості 135 шт. до відділу освіти, а відділ освіти зобов`язується прийняти це майно та сплатити за нього грошові кошти.

8. Надалі, 21 грудня 2016 року між відділом освіти в особі ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 було укладено Договір зберігання № 1, згідно якого відділ освіти передає, а ФОП ОСОБА_8 приймає на зберігання майно згідно Акту приймання-передачі від 21 грудня 2016 року. По Договору майно повинно зберігатися у приміщенні магазину по АДРЕСА_2.

9. Також між вищевказаними суб`єктами господарювання було складено Акт №1 приймання-передачі від 21 грудня 2016 року, який є додатком до вказаного Договору зберігання, про те, що відділ освіти передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_8 отримав на зберігання металопластикові вікна з енергозбереженням у кількості 135 шт. на суму 549 999,45 грн. Вищевказаний Договір на закупівлю товару за державні кошти, Договір зберігання та Акт приймання-передачі до нього підписаний зі сторони відділу освіти начальником вказаного відділу ОСОБА_5 та поставлена гербова печать вказаного відділу.

10. При цьому, Договір зберігання № 1 від 21 грудня 2016 року, Акт приймання-передачі рухомого майна № 1, який є додатком до Договору зберігання № 1 від 21 грудня 2016 року, є офіційними документами, адже вони складені належним чином, мають обов`язкові реквізити - печатку, підписи, їх форма відповідає вимогам законодавства щодо укладення договорів, вказані документи посвідчують юридично значимі факти та породжують юридично значимі наслідки.

11. Зокрема, Договір зберігання № 1 від 21 грудня 2016 року та акт приймання-передачі рухомого майна № 1 від 21 грудня 2016 року, що є додаткам до договору, породжують взаємні відносини, підтверджуються факт приймання-передачі металопластикових вікон, є підставою для виникнення між ними взаємовідносин.

12. У свою чергу, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, діючи умисно, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи у себе на робочому місці у приміщенні відділу освіти у м. Ромни на вул. Соборна, 41, розуміючи та знаючи, що згідно умов договору № 55 про закупівлю товару за державні кошти товар - металопластикові вікна їй, як начальнику відділу освіти, чи іншій службовій особі відділу освіти, поставлені чи передані фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 не були, 21 грудня 2016 року (точний час в ході слідства невстановлений) підписала вищевказаний Договір зберігання № 1 від 21 грудня 2016 року, до якого внесені завідомо недостовірні дані про передачу від відділу освіти до фізичної особи підприємця ОСОБА_8 майна.

13. Також, ОСОБА_5 , діючи з єдиним умислом, будучи службовою особою, умисно, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи у себе на робочому місці у приміщенні відділу освіти у м. Ромни на вул. Соборна, 41, розуміючи та знаючи, що згідно умов Договору № 55 про закупівлю товару за державні кошти, товар - металопластикові вікна їй, як начальнику відділу освіти, чи іншій службовій особі відділу освіти, поставлені чи передані фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 не були, 21 грудня 2016 року (точний час в ході слідства не встановлений) підписала Акт приймання-передачі рухомого майна № 1 від 21 грудня 2016 року, до якого внесені завідомо недостовірні дані про передачу від відділу освіти до фізичною особи підприємця ОСОБА_8 135 металопластикових вікон з енергозбереженням на загальну суму 549 999,45 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

14. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду.

15. Зазначає, що допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону полягає в порушенні принципу безпосередності дослідження доказів (ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та вимог статей 404, 405 КПК. На обґрунтування цієї вимоги захисник зазначає, що апеляційний суд не забезпечив повноцінного повторного судового розгляду, оскільки в суді першої інстанції було допитано 13 свідків, в апеляційному суді - допитано лише двоє з них, а решта показань, письмові докази та пояснення обвинуваченої були оцінені цим судом лише за матеріалами кримінального провадження, без їх безпосереднього дослідження.

16. До того ж, наголошує, що апеляційний суд не навів переконливих мотивів відхилення висновків суду першої інстанції, чим порушив вимоги ст. 370, ч. 3 ст. 373, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК. Захисник звертає увагу, що апеляційний суд, встановлюючи наявність умислу, не навів жодних мотивів, а саме не встановив: мотиву дій ОСОБА_5 , моменту, коли саме вона дізналася про відсутність вікон; джерела такої інформації; конкретних доказів, що підтверджують її завідомість; способу, яким саме вона вчинила "інше підроблення" документів у розумінні ч. 1 ст. 366 КК, а висновок про завідомість дій зроблено за відсутності прямих доказів того, що ОСОБА_5 достовірно знала про відсутність вікон станом на момент підписання документів.

17. Стверджує, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьполягало у застосуванні положень ч. 1 ст. 366 КК без встановлення обов`язкових ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін складу цього кримінального правопорушення, а також незастосуванні ч. 2 ст. 11 КК, яка, на думку сторони захисту, підлягала застосуванню. Обґрунтовуючи своє твердження захисник звертає увагу, що апеляційним судом не зазначено і не мотивовано в якій саме формі вчинено службове підроблення та які саме дії ОСОБА_5 могли б бути віднесені до "іншого підроблення". Фактично встановлено, що вона, як керівник установи, поставила підпис на документах.

18. Також зазначає, що апеляційний суд обмежився констатацією того, що склад злочину за ч. 1 ст. 366 КК є формальним і не вимагає наслідків, повністю проігнорувавши, що формальна наявність ознак діяння за відсутності заподіяння істотної шкоди чи створення загрози суспільним інтересам, коли дії вчинені для вирішення нагальних організаційних питань в інтересах дітей, є підставою для застосування ч. 2 ст. 11 КК. Наголошує, що винуватість ОСОБА_5 не доведена поза розумним сумнівом та апеляційний суд фактично поклав в основу вироку обставини, що за своєю правовою природою є ознаками службової недбалості (ст. 367 КК), а не службового підроблення (ст. 366 КК).

19. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

20. Засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу із уточненням скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

21. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

22. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції із додержанням вимог чинного законодавства.

23. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

24. Статтею 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, серед яких є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

25. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

26. Відповідно до положень ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

27. Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

28. Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

29. За приписами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження цей же суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що місцевий суд дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про ці докази стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

30. Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки судом першої інстанції доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.

31. Водночас згідно з положеннями ст. 23 КПК, зокрема суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

32. Зі свого боку Суд наголошує, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2023 року у провадженні № 51-1747кмо22, про те, що під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.

33. У ході перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що наведених вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції дотримано не було.

34. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. До того ж суд першої інстанції заслухав пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 , безпосередньо допитав свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та дослідив ряд письмових доказів, зміст яких детально викладений у вироку.

35. На підставі всіх досліджених доказів цей суд зробив висновок про те, що стороною обвинувачення: не доведено що до посадових обов`язків ОСОБА_5 на час підписання договору зберігання та акту приймання-передачі рухомого майна 21 грудня 2016 року відносилося безпосереднє здійснення, як службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, дій щодо приймання-передачі матеріальних цінностей; не доведено наявності в діях ОСОБА_5 ознак злочинного умислу; не зазначено ким саме обвинуваченою чи іншою особою було внесено завідомо недостовірні дані до документів, тобто здійснено підроблення офіційних документів; не зазначено детальної інформації щодо обставин за яких ОСОБА_5 розуміла, знала та усвідомлювала, що металопластикові вікна, на виконання умов договору № 55 про закупівлю товару не були передані чи поставлені до відділу освіти; не встановлено мотиви таких дій. Тобто суд першої інстанції зробив висновок про те, що в діях ОСОБА_5 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони кримінального правопорушення у вигляді іншого підроблення офіційних документів.

36. Не погодившись із таким рішенням місцевого суду щодо ОСОБА_5 , прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати виправдувальний вирок і ухвалити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та призначити їй покарання у виді штрафу. При цьому прокурор просив на підставі ст. 404 КПК повторно допитати свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та дослідити письмові докази, а саме: договір № 55 про закупівлю товару за державні кошти від 20 грудня 2016 року, договір зберігання № 1 та Акт приймання передачі від 21 грудня 2016 року; довідку ТОВ "Завод Стеко", договір постачання № 22050 від 30 грудня 2016 року; виїзні листи; меморіальний ордер № 6 за грудень 2016 року; копія журналу реєстрації договорів.

37. У судовому засіданні 04 листопада 2024 року зазначене клопотання було задоволено і у наступних судових засіданнях 21 липня та 01 грудня 2025 року допитані зазначені два свідки і досліджені письмові докази, указані в апеляційній скарзі прокурора.

38. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_5 зазначив, що з висновком суду першої інстанції не можна погодитися, та вказав, що у цьому випадку обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення належним чином перевірено не було, а висновки, викладені в оскаржуваному виправдувальному вироку є такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

39. Разом із тим, апеляційний суд обґрунтовуючи своє рішення про винуватість ОСОБА_5 послався в тому числі й на письмові докази, що не були ним безпосередньо досліджені під час апеляційного розгляду, зокрема, посадову інструкцію та протокол обшуку від 23 січня 2017 року, фактично надавши їм іншу оцінку.

40. Також апеляційний суд, допитавши лише двох свідків, а саме ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , не посилається у своєму рішенні на підстави з яких він відкидає показання інших свідків сторони обвинувачення, які були допитані судом першої інстанції у цьому кримінальному провадженні і з урахуванням яких місцевий суд виправдав ОСОБА_5 .

41. Крім того, ухвалюючи обвинувальний вирок, апеляційним судом ніяким чином не спростовано висновків суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_5 об`єктивної та суб`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. Зокрема цим судом не зазначено, які саме дії ОСОБА_21 підпадають під ознаки інкримінованого їй кримінального правопорушення та не наведено доказів, які б свідчили про наявність умислу на вчинення кримінального правопорушення та не встановлено мотиву його вчинення.

42. На думку колегії суддів, допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

43. Оскільки питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення має бути вирішено за наслідками апеляційної процедури, то подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

44. Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи захисника про порушення норм матеріального та процесуального права, здійснити апеляційний розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Сумського апеляційного суду від 01 червня 2026 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3