Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 229/4589/24

провадження № 51-848 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

3. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 грудня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

4. ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за детально наведених у вироку обставин.

5. Як установив суд, молодший сержант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді заступника командира бойової машини - навідника - оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення статей 3, 28, 29, 68 Конституції України, статей 9, 11, 13, 14, 16, 20, 21, 22, 22-1, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 20:30 годині (точний час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обуреним, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс декілька ударів йому по обличчю, він ( ОСОБА_6 ), діючи із прямим умислом, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , пішов до спальної кімнати вказаної квартири, де взяв до рук ввірену йому для службового користування ручну бойову нарізну вогнепальну зброю - 5,45 мм автомат Калашникова, зразка 1974 року (АК-74) № НОМЕР_2 1982 року виготовлення, з приєднаним магазином із бойовими припасами, після чого повернувся у кухню, перевів перемикач вогню у положення автоматичної стрільби, відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив, чим дослав патрон у патронник і привів автомат у бойову готовність та без будь-яких вагань здійснив із дистанції не менше одного метру в бік солдата ОСОБА_8 не менше семи пострілів, у результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді двох вогнепальних наскрізних кульових поранень грудної клітини із ушкодженнями верхньої долі правої та лівої легені, ребер зліва з дотичним пораненням лівого плеча, чотирьох вогнепальних поранень лівого стегна з ушкодженнями м`яких тканин, одного дотичного вогнепального поранення лівого стегна з ушкодженнями м`яких тканин, чотирьох дотичних вогнепальних поранень правого стегна з ушкодженнями м`яких тканин, правої стегнової кістки, дотичного вогнепальне поранення лівого передпліччя із ушкодженнями променевої кістки, від яких солдат ОСОБА_8 помер на місці події.

Вимоги таузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу

6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_6 , просить перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК.

7. На обґрунтування свого прохання стверджує, що суд першої інстанції не відобразив у вироку достовірних показань обвинуваченого ОСОБА_6 та безпосереднього свідка - ОСОБА_9 , не дав їм належної оцінки та не співставив із іншими доказами у кримінальному провадженні.

8. Зазначає, що апеляційний суд, під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту, залишив поза увагою доводи викладені в апеляційних скаргах щодо того, що: потерпілий ОСОБА_8 спровокував конфлікт, напав на ОСОБА_6 , тримаючи в руках небезпечні для життя та здоров`я предмети, спричинив останньому тілесні ушкодження та погрожував вбивством; ОСОБА_6 такі погрози потерпілого сприймав як реальні, злякався за своє життя та перед тим, як здійснити постріл, попередив потерпілого про застосування зброї; намагаючись зупинити нападника, ОСОБА_6 зробив постріл по ногах потерпілого, перевівши автомат на одиничні постріли, однак це не вийшло. Наголосив, що прокурор в суді апеляційної інстанції підтвердив, що у обвинуваченого під час досудового розслідування були наявні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

9. Захисник стверджує, що вина ОСОБА_6 за ст. 115 КК не є доведеною, а його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони, безпосередньою причиною стало суспільно-небезпечне посягання з боку потерпілого, з жорстоким побиттям із застосуванням предметів небезпечних для здоров`я і життя (ножем, ножицями, розбитою чашкою, ножем-відкривачкою) та погрозою вбивства, яку його підзахисний сприймав реально. Зазначає, що в наданих суду стороною обвинувачення матеріалах медичні документи щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , взагалі відсутні. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

10. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасниківсудовогопровадження

11. Захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу. Прокурор заперечував щодо її задоволення.

Мотиви Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

13. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

14. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

15. Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

16. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

17. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

18. Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і в момент створення реальної загрози заподіяння шкоди. Під час з`ясування чи була наявна така загроза необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

19. Частиною 3 ст. 36 КК передбачено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 чи 124 цього Кодексу.

20. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, із дотриманням вимог ст. 23 КПК, об`єктивно з`ясувавши всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, дослідивши, перевіривши та оцінивши відповідно до ст. 94 КПК надані стороною обвинувачення докази, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, із чим погодився й суд апеляційної інстанції.

21. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватість у вчиненні цього кримінального правопорушення не визнав та повідомив, що він проживає з ОСОБА_8 в одній квартирі, того дня до нього приїхав його знайомий ОСОБА_9 . Повідомив, що і він, і потерпілий того дня вживали спиртні напої, між ним і потерпілим того дня були конфлікти. ОСОБА_8 погрожував йому, хапав ножа, казав, що заріже, розбив чашку і вдарив його в потилицю, але їх розборонив ОСОБА_9 , коли у ОСОБА_8 в руках були ножиці. Після цього він пішов у свою кімнату і переставив свій автомат в коридор. У подальшому, коли ОСОБА_9 був у кімнаті, ОСОБА_8 відкривачкою розрізав йому віко, а він схопив автомат, хотів вистрелити ОСОБА_8 в ногу, зробив один постріл, проте вийшла коротка черга - три постріли, після яких ОСОБА_8 впав і лежав на підлозі без ознак життя. Зазначив, що він захищався. Також повідомив, що раніше у них з ОСОБА_8 неодноразово були сутички, того дня він казав, йому, щоб той не підходив, вважає, що якби він не вбив ОСОБА_8 , то останній убив би його.

22. Разом із тим, місцевий суд, безпосередньо допитавши ряд свідків та дослідивши низку письмових доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Так, свідок ОСОБА_9 повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 він був присутній за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , вони разом вживали спиртні напої, він кілька разів розбороняв ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , при цьому ініціатором конфлікту був останній. Безпосереднім свідком події він не був, оскільки знаходився в своїй кімнаті. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що про вбивство ОСОБА_8 їм стало відомо після телефонного дзвінка. До того ж ОСОБА_10 зазначив, що коли приїхав на місце події бачив на тілі ОСОБА_8 вогнепальні пошкодження в області серця та ноги, там був автомат ОСОБА_6 , який він розрядив і заховав, а коли приїхали працівники поліції, то передав їм. Суд зауважує, що у судовому рішенні викладено короткий зміст показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 , які узгоджуються із їх показаннями, наданими під час судового розгляду. Будь-яких суперечностей чи невідповідностей не встановлено. З огляду на це доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

23. Крім того винуватість ОСОБА_6 підтверджується фактичними даними, які містяться у: протоколі огляду місця події від 13 січня 2024 року з відеозаписом до нього; постанові про визнання речовими доказами семи предметів, зовні схожих на гільзи патронів 5,45 - 39 мм з маркуванням на донці "60-90" зі слідами від буйка ударника на капсюлі, два предмети болвані схожі на кулі патронів 5,45 - 39 мм та предмет, зовні схожий на оболонку кулі тощо; довідці про причину смерті ОСОБА_8 ; висновку експерта № 31 від 22 лютого 2024 року трупа ОСОБА_8 щодо причини настання смерті зі схематичним зображенням; протоколі огляду трупа від 13 січня 2024 року з фототаблицею до нього; протоколі проведення слідчого експерименту від 13 січня 2024 року за участі свідка ОСОБА_9 ; протоколі проведення слідчого експерименту від 14 січня 2024 року за участі підозрюваного ОСОБА_6 ; висновку дактилоскопічної експертизи від 12 лютого 2024 року щодо придатності слідів для ідентифікації; висновку експерта від 12 березня 2024 року судової експертизи зброї; висновку експерта № 42/24-іцг від 16 лютого 2024 року піднігтьового зрізу нігтьових пластин рук підозрюваного ОСОБА_6 ; висновку експерта № 40/24-іцг від 16 лютого 2024 року піднігтьового вмісту рук трупа ОСОБА_8 ; висновків експертів №№ 45/24-іцг, 46-24-іцг від 20 та 21 лютого 2024 року судово-медичної експертизи речей ОСОБА_6 ; висновку експерта № 39/24-іцг від 05 лютого 2024 року зразка рідкої крові свідка ОСОБА_9 ; висновку експерта № 37/24-іцг від 20 лютого 2024 року зразка крові трупа ОСОБА_8 ; висновку експерта № 38/24-іцг від 05 лютого 2024 року зразка рідкої крові ОСОБА_6 ; висновку експерта № 43/24-іцг від 16 лютого 2024 року змивів із рук підозрюваного ОСОБА_6 ; висновку експерта № 44/24-іцг від 14 лютого 2024 року змивів із рук свідка ОСОБА_9 ; висновку експерта № 41-24-іцг від 16 лютого 2024 року змивів із рук трупа ОСОБА_8 ; висновку експерта № СЕ-19/105-24/969-БД від 15 квітня 2024 року судової експертизи молекулярно-генетичних досліджень; висновку судово-психіатричної експертизи № 82 від 26 лютого 2024 року ОСОБА_6 , згідно якої останній у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані короткочасного психічного розладу у вигляді гострої алкогольної інтоксикації. Отже він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними; висновку експерта № СЕ-19/105-24/1416-ФХВР від 09 квітня 2024 року судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу; висновку експерта від 01 травня 2024 року № СЕ-19/115-24/7379-БД судової молекулярно-генетичної експертизи; висновку експерта № 39/06 за результатами проведення психологічного дослідження відеозаписів слідчого експерименту та слідчого допиту за участі свідка ОСОБА_9 тощо.

24. Отже, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

25. Не погодившись із вироком місцевого суду ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просили змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_6 та перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК.

26. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.

27. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, суд послався на показання допитаних в суді першої інстанції свідків та дані, що містяться в письмових доказах, безпосередньо досліджених судом першої інстанції.

28. Спростовуючи доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію діяння та наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК, апеляційний суд правильно зазначив про те, що такі твердження спростовуються вимогами закону та матеріалами кримінального провадження. При цьому правильно зазначив, що визначальним критерієм при розмежуванні кваліфікації за цими кримінальними правопорушеннями є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини із потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. До того ж спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

29. Застосування спеціальних засобів чи предметів є правомірним лише в разі захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної нападнику.

30. Так, зокрема, проаналізувавши показання ОСОБА_6 , який повідомив, що захищався від ОСОБА_8 , апеляційний суд зазначив, що останній, проводячи сім пострілів із автомату, який був заздалегідь підготовлений та винесений до коридору з його кімнати, в життєво-важливі органи потерпілого розумів, що він є беззбройним, з огляду на що, твердження сторони захисту про те, що дії ОСОБА_6 були спрямовані на захист не узгоджуються із фактичними обставинами по справі. До того ж апеляційний суд врахував показання свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що він того дня кілька разів припиняв конфлікти між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а тому ОСОБА_6 мав можливість, залишившись у своїй кімнаті, припинити конфлікт.

31. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК, а матеріалами кримінального провадження не підтверджено версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 перебував у стані необхідної оборони або перевищив її межі.

32. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

34. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.

35. Щодо доводів сторони захисту про неврахування судами наявності у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та ненадання стороною обвинувачення до суду матеріалів медичних документів про наявність таких ушкоджень, Суд зазначає наступне.

36. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

37. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною захисту в суді першої інстанції не надавалися матеріали щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , не ставилося стороною захисту й питання про витребування медичних даних щодо цього у органів досудового розслідування.

38. Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

39. Інші доводи касаційної скарги сторони захисту висновків судів також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

40. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування судових рішень, та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3