Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 766/20375/24

провадження № 51-854км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання прокурора| ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,|

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Любимівка Нововоронцовського району Херсонської області, жительки м Херсона,

на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року.

Оскаржені судові рішення

1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 28 і частиною 2 статті 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна і на підставі статті 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що влітку 2022 року в окупованому м. Херсоні вона отримала від невстановлених представників окупаційної влади чотири друковані номери газети "Надднепрянская правда" та один номер газети "Комсомольська правда", які розповсюдила серед колективу "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсон".

3. Суд кваліфікував дії засудженої як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

4.Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

5. Захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

6. На думку захисту, кримінальна відповідальність за частиною 2 статті 236-2 КК передбачена за виготовлення і поширення, тому поширення матеріалів без їх виготовлення не є кримінально караним діянням. Оскільки засуджена не виготовляла заборонені матеріали, то і в її діянні відсутній склад кримінального правопорушення.

7. Також захист вважає, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях, а досліджені докази не доводять пред`явленого засудженій обвинувачення.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Прокурор заперечила проти задоволення касаційних вимог, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення.

11. Згідно зі статтею 433 КПК касаційна інстанція переглядає оскаржені рішення у межах касаційної скарги. Суд має повноваження лише перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не вправі досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

13. Захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

14. Суд переконався, що викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої ґрунтуються на обставинах, які встановлені на підставі доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду та оціненими судом з дотриманням вимог статті 94 КПК.

15. В основу свого рішення суд першої інстанції поклав показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили, що засуджена приносила газети, видані окупаційною владою, та просила їх роздати для ознайомлення працівникам підприємства. Ці показання суд визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою та підтверджуються іншими письмовими доказами.

16. Хоча захист сумнівається в правдивості показань допитаних свідків, Суд нагадує, що в силу вимог статті 433 КПК, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

17. Разом із тим Суд звертає увагу на те, що КПК встановлює запобіжники стосовно недоброчесних свідків, які полягають в тому, що особа повідомляється і несе персональну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Крім того, перехресний допит свідків дає можливість сторонам кримінального провадження викривати їх на недостовірності у показаннях, а також подавати інформацію щодо недоброчесності учасника.

18. У цьому провадженні такі процесуальні вимоги були дотримані.

19. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів нижчих інстанцій щодо достовірності показань свідків, які узгоджуються з іншими зібраними доказами.

20. Крім того, захисник у скарзі не погоджується з кримінально-правовою оцінкою діяння засудженої.

21. Об`єктивна сторона злочину передбаченого частини 2 статті 436-2 КК полягає у виготовленні, поширенні матеріалів, у яких містяться перелічені в ній висловлювання. Поняття виготовлення охоплює первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Поширення матеріалів - будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).

22. Диспозицією цієї статті передбачено кримінальну відповідальність за два діяння: виготовлення та/або поширення. Тобто вчинення хоча б одного із вказаних діянь є достатнім для того, щоб кваліфікувати вчинене за частиною 2 статті 436-2 КК з урахуванням наявності інших елементів цього складу.

23. У цьому провадженні засудженій не ставилося у провину виготовлення друкованих матеріалів (газет).

24. Водночас судом першої інстанції встановлено, що засуджена, яка обіймала керівну посаду на підприємстві, приносила газети та пропонувала робітникам підприємства ознайомитись з їх змістом. При цьому вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання, а, отже, вчинила їх з прямим умислом. Такі дії засудженої суд обґрунтовано визнав способом поширення зазначених друкованих матеріалів.

25. Тлумачення сторони захисту диспозиції частини 2 статті 436-2 КК як виготовлення із метою поширення заборонених матеріалів, Суд вважає помилковим. У цьому випадку як виготовлення, так і поширення матеріалів утворюють склад інкримінованого злочину.

26. Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши докази у справі, дійшов переконливого висновку, що пред`явлене засудженій обвинувачення доведене поза розумним сумнівом, її діям надано правильну правову кваліфікацію за частиною 2 статті 436-2 КК.

27. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину і обґрунтовано залишив вирок без змін, надавши умотивовані відповіді на доводи захисту в апеляційній скарзі, які майже повністю повторюються у касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

28. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.

З огляду на викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3